Керівниця Відділу правового забезпечення Представництва Ольга Куришко взяла участь у дискусії “Відновлення України на деокупованих територіях: які перші кроки треба зробити”, організованій у рамках XX Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.
Звільнення територій, особливо окупованих вже понад 9 років, викликає багато питань: як реінтегрувати мешканців цих регіонів, кого вважати колаборантами та як притягувати до відповідальності, що робити з мільйонами виданих в окупації документів, як перезавантажити правоохоронну систему, освіту, медичну та соціальні сфери тощо.
Цих питань безліч. Але також важливо зрозуміти базові стандарти та принципи, за якими буде відновлюватися держава на деокупованих територіях. Саме цьому була присвячена дискусія, участь у які також взяли експертка коаліції «Україна. П’ята ранку» Дар’я Свиридова, аналітикиня Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк та експерт з реформування виборчого законодавства Міжнародної фундації виборчих систем (IFES) в Україні Олександр Клюжев.
Пані Куришко звернула увагу учасників, що за чинним законодавством України про відповідальність за колабораційну діяльність, усі мешканці окупованого Криму так чи інакше, вимушено чи добровільно, співпрацювали з окупаційними адміністраціями. Саме тому необхідно адаптовувати наше законодавство, щоб воно враховувало контекст тривалої окупації, а люди не були покарані за те, що просто жили на території Кримського півострова.
Вона зауважила, що лише кілька кримських органів зараз працюють в екзилі — Прокуратура автономії, Представництво, регіональні відділення СБУ і Нацполіції — тому необхідно завчасно сформувати кадровий резерв для роботи на деокупованій території Кримського півострова. Це питання забезпечення кількості правоохоронців, суддів, публічних службовців тощо.
Ольга Куришко наголосила, що за час окупації Прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя моніторила цю ситуацію, розслідувала та порушувала кримінальні справи проти колаборантів за іншими статтями, наприклад за державну зраду.
“У питаннях притягнення до відповідальності є 3 аспекти. Перший — чинне законодавство повинно мати більш чітку рамку відповідальності, пов’язану з тяжкістю наслідків за колаборацію. Друге — питання амністії та люстрації. І ще один аспект — спроможність нашої судової та правоохоронної систем і можливість збору доказів. Бо за 9 років багато доказів, які б свідчили про необхідність притягнення людини до відповідальності, можу бути вже втрачені, тому вже наші правоохоронці мають визначити, яким чином вони зможуть такі докази збирати, та пропонувати зміни до кримінально-процесуального законодавства. Це варто робити вже до деокупації, особливо щодо тих колаборантів, які не є публічними”, — зазначила пані Куришко.