Марк Тот – економіст і підприємець на пенсії, колишній член правління Всесвітнього торгового центру в Сент-Луїсі, та Джонатан Світ, полковник армії у відставці, 30 років прослужив офіцером військової розвідки та очолював Відділ розвідки Європейського командування США з 2012 по 2014 рі, для The Hill:
https://thehill.com/opinion/national-security/4166675-for-ukraine-its-crimea-or-bust/

Основне зі статті:

1. Якщо Криму дозволять залишитися під контролем Росії, він залишиться своєрідним двосічним кинджалом: одна його сторона буде націлена військовою силою на серце України, а інша буде економічно домінувати в Чорному морі та сусідніх українських портах в Одесі та Маріуполі на Азовському морі. Обидві вразливості – екзистенційні. Ось чому без повернення Криму тривалий мир для України неможливий.
   
2. Генерал Марк Міллі, голова Об’єднаного комітету начальників штабів, сказав: “Я думаю, що це дуже, дуже можливо… що українці проведуть значну наступальну операцію тактичного [або] навіть оперативного рівня, щоб звільнити якомога більше української території”. Потім, минулого тижня, він запропонував Україні “досягти цих цілей – можливо, можливо – за допомогою якихось дипломатичних засобів”. Міллі зручно оминув увагою дві невисловлені реалії. По-перше, Україна змушена розглядати таку можливість лише через те, що Білий дім зволікає з наданням Києву того, що йому потрібно для перемоги. По-друге, договори з Москвою нічого не варті, як Україна вже неодноразово переконувалася на власному досвіді.
   
3. Прагнучи завершити війну за допомогою дипломатії або шляхом перемовин, адміністрація Байдена полює на химеру.  За поточних обставин Путін не вестиме перемовини на якихось умовах, окрім повної капітуляції України. Україна, само собою зрозуміло, не має жодних намірів йти на поступки – і не піде. Зеленський чітко виклав свої умови у мирному плані з 10 пунктів; двома з його умов, які не підлягають обговоренню, є відновлення територіальної цілісності України, включно з Кримом, і виведення всіх російських військ.
   
4. Росія поважає лише грубу силу. В умовах її браку, Путін братиме стільки, скільки зможе взяти. Коли ця можливість вичерпається, він спробує заморозити конфлікт доти, доки одного дня знову не зможе воювати, як він зробив в Україні в 2014 році — а до цього неодноразово в Нагірному Карабасі, Південній Осетії, Абхазії та Придністров’ї. 

5. [Генерал-лейтенант Бен] Ходжес неодноразово заявляв, що Крим є “вирішальною територією”. Зеленський це розуміє; і настав час Вашингтону і Брюсселю також це зрозуміти. Кримський півострів в руках України і, зрештою, під парасолькою безпеки НАТО згідно зі Статтею 5, спричинить стратегічну зміну правил гри в Чорноморському регіоні. Байден заслуговує на велику похвалу за те, що він зробив на сьогоднішній день для захисту України і збереження широкої міжнародної коаліції на підтримку Києва. Але “захист до нескінченності” не означає перемоги. Також не є виграшною стратегією повторювати, що США підтримуватимуть Україну “стільки, скільки знадобиться”. Це радше рецепт ще однієї “вічної війни”, яка ризикує втратити увагу американської громадськості. І це саме те, на що розраховує Путін.
   Крим є ключем і до перемоги, і до миру.