Медсестра, громадянська журналістка Ірина Данилович.

Сьогодні історія про жінку, яку окупанти затримали навесні 2022 року та незаконно засудили до майже 7 років позбавлення волі. Їй погрожували, шантажували та змушували зізнаватись в тому, чого вона насправді не робила. Зараз Ірина знаходиться у російській колонії, в неї погіршується здоров’я через відсутність якісної та своєчасної медичної допомоги. Повна втрата слуху на ліве вухо, позбавлення можливості приймати необхідні ліки, страждання від нападів головного та вушного болю – те, що доводиться зараз переживати Ірині. Та попри жахливі умови утримання та знущання окупантів вона продовжує підтримувати Україну та вірити в те, що скоро повернеться додому.

Життя до затримання

Ірина Данилович працювала медсестрою в центрі реабілітації “Малахіт” в Коктебелі, вела сторінку в соцмережах, а також кілька блогерських колонок, присвячених правам медпрацівників і проблемам охорони здоров’я в окупованому Криму. Ірина була однією з перших кореспонденток “Кримського процесу”; підтримувала в “судах” кримськотатарських активістів; готувала матеріали для редакції “Інжир-медіа”; підтримувала медиків-активістів, фіксувала порушення прав в умовах окупації та захищала права медпрацівників через свою діяльність у профспілковому русі медиків та власному проєкті “Кримська медицина без обкладинки”. За викриття непотрібної окупаційній адміністрації правди щодо ситуації з охороною здоров’я Ірина неодноразово зазнавала тиску ще до моменту незаконного затримання. 

Що вигадали окупанти?

У квітні 2022 року окупаційні силовики викрали Ірину Данилович. Вона поверталась із нічної зміни в лікарні, де працювала. В цей самий час окупаційні силовики провели обшук в її будинку, під час якого вилучили всю техніку, кілька книжок та документів. Понад тиждень з Іриною не було зв’язку – її незаконно утримували у ФСБ здійснюючи психологічний тиск, вдаючись до побиття, погрожуючи фізичною розправою. Її допитували на поліграфі, погрожували “вивезти в ліс”, або “до Маріуполя”, годували один раз на день, не дозволяли виходити до вбиральні. 

Згодом окупанти повідомили її родичам, що стосовно неї ухвалено рішення про “адміністративний арешт”, через те, що “вона передавала іншій країні несекретні матеріали”. Пізніше вони сфабрикували “справу” проти Ірини зі звинуваченням у  нібито “незаконних діях з вибуховими речовинами”, “доказом” для чого стало “виявлення” в сумці Ірини нібито 200 грамів вибухівки. 

Тільки 11 травня адвокату вдалося встановити, що вона знаходиться в окупаційному СІЗО Сімферополя. “Справу” сфальсифікували за частиною  1 статті 222.1 (незаконні придбання, передання, збут, зберігання, перевезення, пересилання або носіння вибухових речовин чи вибухових пристроїв) КК РФ. “Постанову про арешт” окупаційний “суд” ухвалив під час закритого судового засідання – без участі слухачів, журналістів, родичів Ірини. 

Чому її затримали насправді? 

За висвітлення проблем системи охорони здоров’я, злочинів окупантів, а також за захист та просування прав медичних працівників в окупованому Криму окупаційний “суд” засудив Ірину до майже 7 років позбавлення волі та штраф у розмірі 50 тисяч рублів. Її викрали дорогою додому з роботи, вночі на вулиці заштовхали в автомобіль. Окупаційна “суддя” винесла обвинувальний “вирок”, “прокурор” використав перекручені докази, намагаючись змалювати Ірину як співучасницю злочинної мережі. Так звані “свідки”, користувались протоколом оперативно-розшукових заходів з матеріалів “справи” прямо під час суду, що звісно є забороненим. У “рішенні” суду зазначено, що жінка “відшукала” вибухівку в невідомому місці, в невідомий час і за невідомих обставин, в матеріалах справи жодної конкретики не відображено. За словами Ірини, її викрали, відвезли в Сімферополь і незаконно утримували в підвалі, піддавали тортурам і голоду та під загрозою смерті змусили підписати зізнавальні свідчення, підло підкинувши вибухові речовини вже після вибитого силоміць “зізнання”.

Де зараз Ірина Данилович?

Ірину етапували до Краснодарської жіночої виправної колонії №7 у Зеленокумську, що в Ставропольському краї РФ. З кожним днем і Ірини погіршується стан здоров’я:  в окупаційних в’язницях в неї поступово втрачався слух на ліве вухо, розвинувся отит, постійний головний біль та запаморочення,  що супроводжуються постійним шумом і болем у вухах. Ще у липні 2022 року політув’язнена повідомила про побиття конвоєм ФСБ та психологічний тиск, який на неї здійснюють російські силовики. Окупанти відібрали й можливість читання, не повертаючи збірку віршів. Після численних звернень до керівництва та апеляційної скарги суд визнав “пом’якшувальною обставиною стан здоров’я Данилович” і при цьому змінив термін ув’язнення лише на один місяць. Щоб домогтися медичної допомоги, вона оголосила голодування, але за 10 днів припинила його, повіривши обіцянкам адміністрації СІЗО, однак ніхто її не лікував і не збирається, спостерігаючи як погіршується стан здоров’я ув’язненої. Зараз у колонії Ірину позбавляють можливості приймати необхідні ліки, без яких вона зазнає тяжких нападів головного та вушного болю. За інформацією її батька, у колонії на роздачу ліків відведено 90 хвилин лише два дні на тиждень, вівторок та четвер. За цей час їх встигають отримати лише 20-30 людей із черги з кількасот ув’язнених.

Її батько зазначив:

За можливість бути у прохідній частині черги та отримати ліки серед хворих періодично відбуваються бійки. Ірина в цьому не бере участі й вже кілька місяців позбавлена доступу до медикаментів, які їй виписали лікарі, які ми регулярно відправляємо в посилках.

Попри незаконні дії, катування і тиск окупантам не вдалося зламати українську журналістку. Батько Ірини Броніслав говорив:

Тільки в такій сильній Україні могла народитись така сильна ти.

Навіть через ґрати Ірина Данилович продовжує чинити спротив окупантам та підтримувати Україну. Пісня “Я вільний!” у виконанні Ірини Данилович є символом непокори та боротьби, яка так не подобається окупантам. А тату на її тілі з надписом “Freedom is our religion” є не просто словами, а життєвим кредом.