27 березня 2014 року, на 68-й сесії Генеральної Асамблеї ООН, була ухвалена резолюція № 68/262 “Про територіальну цілісність України”. Засідання Генасамблеї ООН було скликане спеціально для розгляду питання окупації Росією території Кримського півострова. Авторами постанови виступили Україна, Німеччина, Канада, Коста-Рика, Литва та Польща. Загалом резолюцію підтримало 100 членів Генасамблеї, 11 проголосували проти, 58 — утримались.

Прийняття цього документа у 2014 році було, перш за все, свідченням чіткої позиції світової спільноти щодо засудження окупації Росією Криму. У першій резолюції, як і у подальших, зазначено, що Крим — це Україна, український півострів є тимчасово окупованою територією, а Росія — держава-окупантка.

Згодом, на підтримку територіальної цілісності України було ухвалено ще низку інших резолюцій ГА ООН, зокрема “Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та м. Севастополь, Україна, а також частин Чорного і Азовського морів”. Схвалення документа свідчить про те, що мілітаризація Криму, яку проводить держава-окупантка, залишається в центрі уваги міжнародного співтовариства.  В іншій резолюції “Ситуація з правами людини в тимчасово окупованих АР Крим та м. Севастополь, Україна”, посилаючись на резолюцію ГА ООН 68/262 “Територіальна цілісність України” від 27 березня 2014 року, Генеральна Асамблея підтвердила статус тимчасово окупованих Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та інших тимчасово окупованих РФ територій як невід’ємних частин території України. Резолюція містить оновлені факти про грубі порушення прав людини в Криму з боку окупантів, зокрема у контексті повномасштабної російської агресії.

Щорічні резолюції Генасамблеї щодо мілітаризації Криму, а також щодо ситуації з правами людини в окупованому Криму, мають вагому роль як політичні й дипломатичні інструменти у боротьбі проти російської окупації та діяльності у рамках Кримської платформи. Кожного року ці документи Генеральної Асамблеї доповнюються новими фактами про грубі порушення міжнародного права та прав людини на півострові з боку РФ як держави-окупантки. 

Саме ці документи сприяють системній політиці невизнання окупації Криму РФ, допомагають документувати злочини РФ, здійснювати політичний тиск на державу-агресорку та закріплювати на порядку денному ООН питання окупації Криму й російської агресії проти України.

Втім, очевидно, найефективнішим способом відновити справедливість є повна деокупація півострова та відновлення суверенітету України над ним. І ми продовжуємо разом працювати у цьому напрямку.