17 квітня Україна вшановує пам’ять представників кримськотатарської інтелігенції, що були розстріляні в період Великого терору СРСР 1937-1938 рр. Саме в цей день у 1938 році, за наказом радянського диктатора Йосипа Сталіна, було вбито 36 кримських татар.
5 березня 1938 року Сталін із соратниками склали так званий “розстрільний список”, у якому зазначалися імена 60 осіб, 41 з яких — кримські татари. За наказом радянської влади — наказ НКВД СРСР № 00447 від 30 липня 1937 р. “Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів” — вони мали бути або вбиті, або ув’язнені на тривалий термін.
Загалом за період Великого терору на території УРСР, за оцінками істориків, було засуджено близько 200 000 осіб, близько двох третин з яких — до розстрілу. Решту відправляли до в’язниць та таборів.
Виїзна сесія військової колегії Верховного суду СРСР, що відбулася в Акмесджиті (Сімферополі) 17 квітня 1938 року щодо кримських татар, винесла їм майже однакові звинувачення у так званій “антирадянській пантюркістській шпигунській та диверсійно-терористичній діяльності” в Криму.
“За одну ніч було знищено інтелектуальну еліту цілого народу. Цих людей звинувачували у тому, що вони нібито були причетні до національної партії “Міллі Фірка”, у шпигунстві на користь Англії, Німеччини та інших країн. Це робилося навмисно, аби знищити лідерів думок того часу”, — зазначила українська історикиня Гульнара Абдуллаєва.
В 1920-х рр., з метою контролю над національними спільнотами, в СРСР була запроваджена політика коренізації. Спонсорована державою емансипація насправді була продовженням колонізаторської політики імперії щодо поневолених. Однак, кримські татари спромоглися використати надані ним, хоча й тимчасово, свободи. У цей час відкривалися національні школи, започаткував роботу кримськотатарський театр, виходили друком газети й журнали кримськотатарською мовою. Кримськотатарська мова, загалом, стала державною на півострові. Окрім цього, існувало Постійне Представництво Кримської АРСР у Москві (де посаду Постійного Представника завжди обіймали кримські татари). Бурхливий розвиток культури призвів до появи нового покоління кримськотатарської інтелігенції та еліти, яке, однак, було майже повністю знищено під час Великого терору 1930-х рр.
Наприкінці 30-х років у СРСР розпочався період Великого терору — масштабної кампанії масових репресій громадян, що була розгорнута радянською владою у 1937–1938 рр. Масові репресивні операції, за задумом Сталіна, мали завершити тривалу боротьбу з “соціально-ворожими елементами”, упокорити населення, та зміцнити авторитарний стиль керування. За ініціативи керівництва Радянського союзу, та особисто Сталіна, була запланована низка заходів для ліквідації реальних та потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства. Почалися переслідування інтелігенції, боротьба з нібито націоналізмом, репресії проти наукової еліти, діячів культури. Ця доля не оминула й Крим. Тоді, вперше в історії радянських національних республік, у травні 1928 року, було засуджено та розстріляно главу Кримської АРСР Велі Ібраїмова. Згодом, у так званий “справі Міллі Фірка”, було репресовано понад 60 людей, серед яких письменник Абібула Одабаш та поет Амді Гірайбай.
Навесні 1937 в Криму були заарештовані, а згодом розстріляні, авторитетні діячі культури: редактор газети “Єні Дунья” (“Новий світ”) Тейфук Бояджієв, письменник і педагог Асан Сабрі Айвазов, філолог Осман Акчокракли, редактор радіокомітету Решат Рефатов, науковий співробітник центрального науково-дослідного інституту національностей Мамут Недім. Серед розстріляних у сімферопольській в’язниці НКВС були також: художник, директор Бахчисарайського палацу музею Усеїн Боданінський; письменники Джафер Гафаров та Ільяс Тархан; вчений Керім Джемаледінов; поет, перекладач Абдулла Лятіф-заде; педагог Білял Чагарі та інші.
По 15 років таборів отримали директор театру Абібула Баккал та делегат Курултаю Якуб Керменчеклі, 12 років позбавлення волі отримав драматург Умер Іпчі. Вижив після ув’язнення лише Якуб Керменчеклі.
Зі слів української історикині Гульнари Абдуллаєвої повний список вбитих досі невідомий, як невідомо й те, куди вивезли тіла розстріляних. Розстріл інтелігенції був “преамбулою” до ще однієї трагедії кримських татар, яка сталася 6 років потому – депортація у травні 1944-го.
Проте злочинні дії радянської влади 1938 та 1944 років, які, за її задумом, мали знищити кримськотатарський народ або принаймні остаточно придушити його волю до відродження та повернення на рідні землі, виявилися марними — попри тяжкі випробування, кримські татари через багато років все ж повернулися до рідного Криму.
Наразі у тимчасово окупованому Криму Росія фактично продовжує справу Сталіна, якому так і не вдалося знищити кримськотатарський народ.
Злочини Росії щодо Криму і кримськотатарського народу не припиняються понад 240 років, та можуть бути припинені лише за умов перемоги України у цій війні та деокупації Кримського півострова.