“Qarşılıq / Спротив” — це серія історій представників корінних народів України — військових та ветеранів, які боролись та продовжують боротися за право жити у вільній та незалежній Українській державі. 

До Дня памʼяті жертв геноциду кримськотатарського народу, пʼять українських військовослужбовців та ветеранів кримськотатарського походження розкажуть про їхню мотивацію чинити спротив російським окупантам зі зброєю в руках.  Родина кожного із героїв у 1944 році була депортована радянською владою, пережила багато незгод, та все ж змогла повернутися на Батьківщину. На жаль, російські окупанти відібрали можливість жити в рідному Криму у нащадків тих, хто 80 років тому був злочинно депортований. 

Сьогодні свою історію розповідає Іса Акаєв – командир спецпідрозділу “Крим” Головного управління розвідки Міністерства оборони України:

“Я народився в Узбекистані. У депортації. 

Дитинство я провів у місцевості, куди росіяни депортували не лише кримських татар, а й корейців, німців, поляків, чехів, розкуркулених українців. Зростаючи, я на власні очі бачив, що Росія робить з іншими народами. 

Бабуся завжди мені повторювала, що ми обов’язково маємо повернутися до Криму, бо це наш дім. “Якщо ми туди не повернемося, то просто зникнемо. Запам’ятай, що народ без землі розчиняється. Сила народу іде від землі”, — говорила мені бабуся. 

Хоч я народився та виріс у вигнанні, та завжди пам’ятав, де мій справжній дім, і звідки я родом. Пам’ятав, що родина батька до депортації жила в селі Мамашай, яке росіяни перейменували в Орловку. Знав, що мама чистокровна ногайка, а її сім’я родом із села Акшейх, хоч росіяни й нарекли його Роздольним. 

Я б хотів, щоб Крим став таким, яким його знали мої предки. Щоб там звучала кримськотатарська мова, розквітла наша культура. Я прагну зробити все, що від мене залежить, щоб Крим став центром розвитку, а не занепаду, яким його зробили росіяни. 

За це я і борюся. 

Бо ми виросли із цієї землі. Ми діти цієї землі. 

І саме тому ми обов’язково звільнимо Крим від окупантів. Саме тому обов’язково повернемося додому.” 

Іса Акаєв, український військовий кримськотатарського походження, разом з українцями та представниками інших корінних народів України, наближає звільнення Криму. Він бореться за свободу та продовжує чинити спротив окупантам, аби жити у вільній та сильній Українській державі та не дозволити його власній історії та історії його родини повторитися знову.