З окупацією Криму росія розпочала насильницьки видавати жителям півострова окупаційні документи, зокрема так звані “паспорти”, штучно нав’язуючи громадянство іншої країни. Окупанти створили такі умови життя, що людина, яка проживає на тимчасово окупованій території, фактично не може користуватися більшістю послуг, реалізовувати свої права та навіть задовольняти свої базові потреби без отримання окупаційних  “паспортних документів”.  Окрім цього, держава-окупантка розповсюджує міфи, що нібито з відновленням контролю України над півостровом наша держава розпочне переслідувати людей та притягати всіх до відповідальності за отримання  таких документів від окупаційної адміністрації, замовчуючи, що Україною примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства держави-окупанта не визнається, а видані окупаційною адміністрацією “документи” є нікчемними за своєю юридичною природою. Тому, закиди рф є безпідставними, а ми вже сьогодні працюємо над реінтеграційними рішеннями, зокрема у сфері створення дієвих правових механізмів, які сприятимуть відновленню українського правового поля після деокупації.

Детальніше про кроки Української держави щодо цього аспекту розповідаємо нижче.

Захист прав і свобод людини є пріоритетом держави у процесах деокупації та реінтеграції. Це включає додержання як національних, так і міжнародних стандартів, механізмів правосуддя та захисту вразливих груп населення.

Під час розробки нормативно-правових актів, розглядаються всі аспекти суспільного життя. Крім того, враховується тривалість періоду тимчасової окупації Криму, а це питання зокрема: 

• отримання документів державного зразка (свідоцтва про народження, смерть, здобутої освіти, документів що посвідчують особу тощо).

Для прикладу, тільки 7% фактів народження та 1% фактів смертей, що відбулись на території Криму зареєстровано за законодавством України.

• визначення підходів до правочинів, які вчинені  на тимчасово окупованих територіях та судових рішень. Наприклад, видані окупаційними адміністраціями “документи”, які впливають на права і свободи громадян України, підлягатимуть перевірці.
• відновлення публічної влади (створення тимчасових державних органів управління на період до повної реінтеграції звільнених територій, проведення виборів та відновлення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування).
• відповідальності осіб, які вчинили тяжкі/особливо тяжкі злочини та кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. 
• створення умов для реалізації прав корінних народів України у всіх сферах, визначених у Законі України “Про корінні народи України”

Державою вже напрацьовуються реінтеграційні заходи, серед яких розглядається притягнення до відповідальності колаборантів, які свідомо співпрацювали з окупаційною адміністрацією. Це окреме питання.

Важливим є справедливе покарання винних у міжнародних злочинах та злочинах проти національної безпеки України, а також розробка механізмів визначення з мірою відповідальності або звільнення від неї для тих, хто не скоїв тяжких злочинів. Також необхідно передбачити механізми відшкодування збитків, завданих громадянам та юридичним особам діями держави-окупантки.

Майнове питання — це також один із нагальних кроків держави після деокупації, над якими працює група експертів. Представництво вже має напрацювання, що передбачають перегляд правочинів у випадках порушення прав громадян України.

Держава-окупантка незаконно розповсюджує свою юрисдикцію на територію тимчасово окупованого півострова. Саме тому більшість правочинів з оформлення права власності чи відкриття бізнесу відбуваються згідно з російським окупаційним законодавством. 
У жителів Криму можуть виникати побоювання, що Україна після деокупації може не визнати їхні права на власність, але право власності гарантоване Конституцією України і спеціальні механізми верифікації правочинів вчинених на тимчасово окупованій території обов’язково будуть впроваджені. 

23 серпня 2023 року Верховна Рада України у своїй заяві “Про пріоритетні напрями державної політики України у сфері деокупації, реінтеграції і відновлення Автономної Республіки Крим та міста Севастополя” наголосила, що не визнаватимуться дійсними правочини, вчинені внаслідок незаконних дій окупаційної адміністрації з націоналізації, вилучення об’єктів права власності у законних власників так званими рішеннями окупаційних структур, рішеннями окупаційних судів тощо.

Українська влада не визнаватиме правочини, зокрема з прав на нерухоме майно, якщо:

• однією зі сторін була держава-окупантка чи окупаційні адміністрації
• вони укладені внаслідок незаконних дій окупаційної адміністрації з націоналізації майна держави, юридичних осіб і громадян України
• майно вилучили у законних власників так званими “рішеннями” окупаційних структур, судовими рішеннями окупаційних судів

Що важливо розуміти вже зараз? 

Україна не буде переслідувати і притягувати до відповідальності осіб тільки через наявність так званого “паспорта рф”. 

Наша держава визначила свою позицію щодо правочинів після тимчасової окупації Криму, спрямовану на захист прав своїх громадян і юридичну ясність. 

Законодавство, прийняте у 2014 році, чітко встановлює, що будь-які правочини, здійснені на окупованій території, не визнаються. 

Ми ідентифікуємо українських громадян, які жили в Криму до окупації і які народилися вже під час неї — нашими громадянами. Таку правову позицію Україна заявляла в абсолютно всіх міжнародних судових інстанціях.