Шефіка Гаспринська — одна з ініціаторок кримськотатарського жіночого руху на початку XX століття. Політична і громадська діячка, редакторка першого мусульманського жіночого журналу “Алем-і Нісван” (“Жіночий світ”), вона заслужено згадується поряд із лідерами кримськотатарського національного руху того часу.

Шефіка народилася 14 жовтня 1886 року у сім’ї Ісмаїла і Зухри Гаспринських. З 15 років вона разом із братом Рефатом брала активну участь у підготовці до видання газети “Терджиман”, а у 1903 році написала свою першу статтю. З цього почався її шлях у видавничій справі.

У 1905 році 20-річна Шефіка заснувала перше в мусульманському світі спеціалізоване видання для мусульманок кримськотатарською мовою — журнал “Алем-і Нісван”, як додаток до газети “Терджиман”. Шефіка Гаспринська була редакторкою журналу, а права власника належали Ісмаїлу Гаспринському. Журнал друкував історії відомих жінок, фотографії, статті про етику й мораль, звичаї і релігію, вірші й прозу, історичні й подорожні нариси, підіймав теми про ранні шлюби і сімейне право, жіноче здоров’я та виховання дітей. 

У 1917 році Шефіка Гаспринська ініціювала створення кримськотатарського жіночого руху “Виконавчий комітет мусульманок Криму” (Qadınlar Günü), який виступав за визнання за жінками-мусульманками всіх прав та входження жінок у всі сфери суспільної і професійної діяльності. Протягом квітня-травня 1917 року мусульманські жіночі комітети з’явилися у Бахчисараї, Євпаторії, Феодосії, Керчі, інших містах і селах Криму.

У серпні 1917-го року в Сімферополі відбувся З’їзд делегаток мусульманських жіночих комітетів Криму, які утворили Центральний комітет мусульманських жінок, головою комітету обрали Ільхаміє Тохтар, а заступницею голови — Шефіку Гаспринську. Також рішенням Національного уряду кримськотатарського народу її призначили директоркою Сімферопольського жіночого педагогічного училища (Дар-уль-муаллімін).

Комітет оприлюднив заклик до кримських татарок зняти чадру, його підписав головний муфтій Номан Челебіджихан. Також він дозволив спільне богослужіння для жінок і чоловіків у мечетях, що було новинкою для ісламського світу.

У жовтні 1917 року в Сімферополі відбувся з’їзд громадських і народних організацій, учасницями якого стали 20 жінок. З’їзд проголосив програму, яка дозволяла жінкам разом із чоловіками брати участь у виборах, і на ньому було вирішено скликати Перший Курултай кримськотатарського народу.

У листопаді 1917 року на виборах до першого Курултаю кримськотатарського народу було обрано 76 осіб, із них чотири жінки, серед яких і Шефіка Гаспринська, яка була обрана від Євпаторійського повіту. Також її обрали й до президії Курултаю. Це був перший з-поміж ісламських народів приклад реалізації виборчих прав жінок.

Статті про рівні права чоловіка й жінки, зокрема політичні, були включені й в “Кримськотатарські основні закони”, Конституцію Кримської Народної Республіки, проголошеної в грудні 1917 року. 

Однак, у січні 1918 року ситуація на півострові різко змінилася. Після захоплення більшовиками Сімферополя вони заборонили діяльність органів кримськотатарського національного самоврядування. 14 січня 1918 року більшовики затримали кримськотатарського лідера Номана Челебіджихана.

Задля порятунку дітей Шефіка улітку 1919 року залишила Крим і перебралася в Азербайджан, де її чоловік, Насіб-бек Усуббеков, став прем’єр-міністром Азербайджану. Після окупації країни більшовиками у 1920 році він був розстріляний, а Гаспринська разом з дітьми емігрувала до Туреччини.

У 1930 році вона заснувала і очолила “Союз кримськотатарських жінок” в Стамбулі, де прожила решту життя. У Туреччині про неї видають книжки, там зберігається її архів — статті, листи, щоденники. Пам’ять про Шефіку Гаспринську жива і в Азербайджані. В Україні ж її спадщину і внесок щойно починають досліджувати. Шефіка Гаспринська залишила по собі величезний спадок. Донька свого батька і свого народу, вона крізь усе життя пронесла ідеї Ісмаїла Гаспринського, боролася за Крим і за рівноправність жінок.