11 лютого в Українському кризовому медіацентрі відбулася пресконференція, присвячена підбиттю підсумків ініціативи “Листи до вільного Криму” за минулий рік.
У пресконференції взяли участь Анна Ситнікова, заступниця керівника Служби забезпечення діяльності Кримської платформи; Леніє Умерова, кримськотатарська активістка, звільнена політувʼязнена; Лариса Денисенко, українська письменниця, адвокатка, публічна амбасадорка Ремзі Бекірова та Вікторія Нестеренко, менеджерка проєктів Центру прав людини ZMINA. Модератором виступив Євген Бондаренко, керівник Відділу інформаційного забезпечення Представництва Президента України в АР Крим.
Ініціатива “Листи до вільного Криму”, започаткована у травні 2023 року, стала одним із небагатьох каналів комунікації з політичними в’язнями в тимчасово окупованому Криму та на території росії. Листи політв’язням — це не лише підтримка, а й сигнал для тюремної адміністрації, що ми турбуємося про бранців кремля. Велика кількість листів застерігає від безкарних знущань, оскільки будь-яке порушення стане відомим міжнародній спільноті. Організаторами акції виступили Представництво, PEN Ukraine та Центру прав людини ZMINA.
Анна Ситнікова, заступниця керівника Служби забезпечення діяльності Кримської платформи, заявила, що акція “Листи до вільного Криму” стає безстроковою, щоб підтримка для політв’язнів і їхніх родин не обмежувалася часовими рамками. Це рішення – відповідь на потребу не лише висловлювати солідарність, а й вести системну боротьбу за їхнє звільнення.
“Акція “Листи до вільного Криму” дає можливість підтримати політв’язнів та їхні родини, ще раз надати сигнал, що вони не самі й Українська держава (як державні установи, так і громадські організації) бореться за їхнє звільнення. Саме тому цього року ми ухвалили рішення, що акція буде тепер безстроковою, адже наша підтримка та включеність потрібна постійно кожному та кожній, хто зараз змушений відбувати незаконні покарання в російських тюрмах за свою проукраїнську позицію”, — зазначила вона.
Кримськотатарська активістка Леніє Умерова, яка провела 1,9 року у незаконному ув’язненні в росії, наголосила, що листи для політв’язнів — це інструмент впливу на адміністрацію пенітенціарних закладів. Окрім того, кожен лист стає джерелом сили для тих, хто перебуває за ґратами, і водночас створює інформаційний привід, що утримує їхні імена у публічному просторі.
“Чому потрібно писати листи? По-перше, це сигнал для адміністрації колонії чи слідчого ізолятора: про тебе знають, про тебе піклуються. А значить, вони змушені бодай мінімально рахуватися з тобою. По-друге, це підтримка, яка дає сили боротися далі. По-третє, кожен лист чи відповідь на нього може стати приводом для нової інформаційної хвилі, яка не дає забути про людину в неволі. Сьогодні я тут, серед вас. Бо свого часу суспільство не мовчало. Люди писали листи, поширювали інформацію, називали моє ім’я на міжнародних аренах. І це спрацювало”, — зазначила Леніє Умєрова.
Ініціатива “Листи до вільного Криму” за минулий рік охопила щонайменше 25 публічних заходів в Україні та за кордоном. Акція стала частиною інших подій для залучення більшої кількості небайдужих до підтримки кримських політв’язнів.
“За цей рік нами спільно з Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим та ПЕН-клубом було проведено акцію на 25 публічних заходах в Україні, включаючи фестивалі, книжкові форуми, вуличні виставки. Також акцію неодноразово проводили закордоном на різних форумах та конференціях: у Берліні, Празі, Варшаві та інших містах. Після збору листів ми їх сортуємо, скануємо і в цифровому форматі передаємо родичам, адвокатам та правозахисникам з Криму, а ті вже далі за можливості передають їх адресатам”, — розповіла Вікторія Нестеренко, менеджерка проєктів Центру прав людини ZMINA.
Однак, поряд із розширенням ініціативи, посилюється і репресивний тиск на мешканців окупованого Криму. Кількість переслідувань зростає щороку, особливо це стосується незаконного ув’язнення жінок за сфабрикованими звинуваченнями у “державній зраді”. Як зазначила Вікторія Нестеренко, нещодавно росіяни засудили Оксану Сенеджук до 15 років ув’язнення, і це є частиною політичних репресій. Водночас збільшується і тиск на свободу слова: наразі 19 українських журналістів незаконно утримують у в’язницях як в окупованому Криму, так і на території росії.
Українська письменниця Лариса Денисенко наголосила, що коли людина опиняється у неволі через політичне переслідування внаслідок свавільних дій країни-агресора, для неї критично важливо знати, що її ім’я продовжує звучати, що вона залишається частиною суспільства, яке пам’ятає та підтримує.
“Коли людина перебуває в умовах ув’язнення, ув’язнення несправедливого, ув’язнення агресором, для неї важливо, що в публічному просторі, серед спільнот, серед людей, в її рідній країні промовляють її ім’я, звертаються як до маяка, компаса, орієнтира, тримають в серці й за руку на відстані. Ми всі — спільний нерв справедливості. Кожен лист це зв’язок з домом. Пишемо російською, бо там ворожі цензори. Пишемо чутливо, бо правило номер один: не нашкодити, підтримати”, — наголосила Лариса Денисенко.