Дискусія була присвячена 20 лютого 2014 року — дню початку збройної агресії Росії проти України.

До дискусії долучились, Рефат Чубаров – Голова Меджлісу кримськотатарського народу , Олександра Вісич — директорка музею Лесі Українки в Ялті, експертка з питань культурної політики, Артем Кисельов — військовослужбовець морського флоту з Криму, Дар’я Свиридова — юристка та експертка з прав людини, партнерка Адвокатського об’єднання “AZONES”,  модерував захід Мартін-Олександр Кислий — історик, кандидат наук, викладач НаУКМА, керівник центру “Кримські студії”.

Учасники, які були очевидцями цих подій, розповідали, як відбувалася окупація Криму, як збройні загони Росії захоплювали стратегічні об’єкти на півострові. Також говорили про важливість комунікувати тему деокупації Криму на всіх рівнях, не давати їй зникати з порядку денного.

На початку дискусії виступив директор музею Юрій Савчук, який наголосив на підтримці кримськотатарського народу:

“Українці єдині в цій боротьбі, тема Криму є спільною для нас, ми чекаємо на повернення Криму і будемо робити все для цього”.

Спікери поділилися власним досвідом окупації та перших днів російської агресії.

Мартін-Олександр Кислий згадує:

“Я був єдиним із Криму в групі в Могилянці, і всі запитували у мене: ‘Як там?’ Було повне непорозуміння та розгубленість — що робити далі?”.

Голова Меджлісу Рефат Чубаров розповів про ключові події, що передували анексії:

“19 лютого 2014 року, на піку протистояння на Майдані, Верховна Рада Автономної Республіки Крим провела позачергове засідання, на якому я висловив позицію Меджлісу про підтримку територіальної цілісності України. Ми бачили, як Крим сповзає в прірву штучного протистояння, коли за рішенням тодішнього керівництва Ради Криму починають створюватися так звані ‘загони самооборони Криму’, до яких були залучені сили з Росії, так звані ‘козаки’. Тоді Меджліс зробив заяву — закликати всі місцеві органи влади разом із нами та іншими громадськими організаціями створити мобільні групи з представників громадськості, місцевих, сільських, районних рад, щоб не дати спровокувати суспільство”.

Під час дискусії Артем Кисельов, військовослужбовець ЗС України, зазначив, що підготовка до вторгнення, на його думку, розпочалася задовго до 2014 року:

“Окупація Криму почалася з  війни в Грузії у 2008 році, стало зрозуміло, що Україна може бути наступною, і в Криму це відчувалося”.

Директорка музею Лесі Українки в Ялті — Олександра Вісич згадувала:

“На момент Майдану мої друзі були в Києві, здавалося, що з перемогою Майдану все зміниться, ми лягали спати сповнені оптимізму, але прокинулися в іншій реальності. Українці в Криму, кримські татари і навіть росіяни, які розуміли, що відбувається, приєднувалися до боротьби, проходили мітинги в різних регіонах Криму, але спротив громадськості не зміг протистояти загарбницькій військовій машині”.

Дар’я Свиридова —  розповідала, що для неї занурення в спогади про ці події і досі залишається дуже важким, незважаючи на час, що минув. Пригадуючи свої спостереження, вона зазначила:

“23 лютого я бачила, як у Криму біля будівлі, де я працювала, вивантажуються декілька фур ‘зелених чоловічків’. Я пам’ятаю своє обурення — таке нехтування міжнародним правом. Тоді в розмові зі своєю колегою я питала: ‘Чому ніхто нічого не робить?’ На що вона мені відповіла: ‘А нічого не відбувається, не панікуй, все добре.’ Відтоді світ став для мене чорно-білим, усі поділилися на своїх і чужих”.

Учасники також згадували опір людей, які не мали реальної сили проти військового наступу з боку Росії, мітинги проукраїнських активістів, одиночний пікет Решата Аметова, викраденого та вбитого російськими спецслужбами, арешти журналістів, які ризикували своїм життям, документуючи події у Криму.

Обговорювали причини, що спричинили ці події, та чому і держава, і суспільство не усвідомили відкритої окупації іншою країною.

Мартін, історик і дослідник, зазначив, що, можливо, через небажання руйнувати ейфорію після Майдану українське суспільство не було готове прийняти цю небезпеку.

Рефат Чубаров, підсумовуючи, сказав:

“Ми завжди розуміли можливість захоплення Криму, що це дійсно станеться. Ці події змусили нас подорослішати. Тепер ми чітко знаємо, що є нашими справжніми цінностями, і яким шляхом ми маємо йти”.

Ті, хто пережив події окупації Криму, сьогодні продовжують боротьбу. Десятки тисяч кримчан, попри страх і переслідування, залишаються вірними Україні. Вони зробили вибір, який увійде в історію як символ опору та незламності.На завершення дискусії Євген Бондаренко — керівник Відділу інформаційного забезпечення Представництва зазначив, що подібні проєкти є надзвичайно важливими для нас. Це буде серія подій у Національному музеї історії України у Другій світовій війні, і ми щиро вдячні Музею за цю співпрацю. Свідчення тих, хто бачив, як росія готувала окупацію, мають бути почуті суспільством, адже війна триває не 3, а вже 11 років. Методи, які Росія застосовувала в Криму, вона використовує і на новоокупованих територіях. Ті, хто присутній сьогодні, має розуміти, що внесок спротиву кожного є важливим. Ми повинні підсилювати та підтримувати тих, хто продовжує боротьбу в окупації, а також поширювати їхній спротив тут, на підконтрольних територіях України.