14 квітня 1906 року в Євпаторії народилася Семіта Ісааківна Кушуль — видатна караїмознавиця, етнографиня, музейниця, чиє життя стало символом збереження та популяризації багатої матеріальної й духовної спадщини караїмського народу.
Караїми — один із корінних народів України, що має унікальну історію, мову, культуру та релігію. Упродовж багатьох років, особливо за часів радянської влади, їхня самобутність зазнавала тиску та ігнорування. Саме в цей складний час Семіта Кушуль стала справжньою берегинею караїмської ідентичності, збираючи предмети матеріальної культури караїмів.
Семіта Кушуль отримала спеціальність плановика і працювала бухгалтеркою на винному заводі в Євпаторії, а з 1933 року — в Кримвінтресті в Сімферополі. З 1950-х років вона присвятила себе виявленню, збереженню та науковому дослідженню предметів матеріальної культури караїмів. Розуміючи, що унікальні предмети караїмського побуту з часом зникають, вона організувала ініціативну групу та почала збирати різні предмети побуту у караїмів Євпаторії з метою організації національного караїмського музею.
Серед предметів, які передавали Семіті Ісааківні, були старовинний посуд, національний одяг, вишивки, побути, рукописи. Збір був систематизований: кожен переданий предмет супроводжувався короткою інформацією, що включає відомості про дарувальника, а також незмінним написом “Для майбутнього музею”.
Авторству Семіти Кушуль належить низка статей з історії та етнографії караїмів. Деякі з них опубліковані у збірниках матеріалів Інституту етнографії АН СРСР імені М. М. Миклухо-Маклая. Вона вела активне листування з багатьма громадськими діячами караїмського народу, а також ученими-сходознавцями, серед яких Борис Кокенай, Давид Гумуш, Ніколай Баскаков, Кенесбай Мусаєв.
Поступово про діяльність Кушуль дізналися караїми з інших міст, які почали передавати предмети караїмського побуту, які вони мають, а також сімейні реліквії. У 1967 році Семіта Ісааківна успадкувала більшу частину колекції Бориса Кокеная, дослідника історії та культури кримських караїмів, збирача фольклору. Ці предмети стали основними експонатами майбутнього музею. Перший показ колекції експонатів караїмської старовини Семіта Кушуль організувала у жовтні 1967 року в своєму будинку.
Особливу увагу Семіта Кушуль приділяла збереженню караїмської мови, її діалектів та особливостей. Наприклад, вона надавала допомогу тюркологу Кенесбаю Мусаєву в збиранні матеріалів для “Короткого граматичного нарису караїмської мови”, що вийшов у 1977 році.
У 1981 році Семіта Кушуль передала 50 цінних караїмських та раббанітських рукописів до Вільнюського університету. У 1989 році вона брала участь у конференції культурного товариства кримських караїмів “Бірлик”.
10 серпня 1996 при Комплексі караїмських кенас Євпаторії відкритий Музей історії та етнографії кримських караїмів. В основу його фондів лягли матеріали, зібрані Семітою Кушуль та Борисом Кокенаєм і передані Семітою Ісааківною навесні 1996 року національно-культурному караїмському товариству Євпаторії “Кардашлар”. Перерізала стрічку на церемонії відкриття сама Семіта Кушуль, ім’я якої в той же день було вирішено присвоїти музею.
Семіта Ісааківна Кушуль пішла з життя 11 грудня 1996 року в Євпаторії, залишивши після себе багату наукову та культурну спадщину. Її праця є прикладом самовідданого служіння своєму народу, боротьби за збереження його ідентичності та культурного багатства.
У 1996 році в Євпаторії була відкрита колекційна виставка її матеріалів, що стало ще одним свідченням визнання її заслуг.
Сьогодні, в умовах тимчасової окупації Криму, спадщина Семіти Кушуль набуває особливого значення, нагадуючи про багату і різноманітну історію півострова та важливість збереження культурної ідентичності всіх його корінних народів.