Народжена 25 квітня 1911 року в Лубнах на Полтавщині, Віра Роїк походила з родини інтелектуалів. У дитинстві вона мріяла про сцену, відвідувала хореографічну студію, захоплювалася музикою. У ті роки Віра почала вишивати: бабуся Оксана навчила її техніці, а згодом подарувала маленький золотий наперсток — символ, який супроводжував її усе життя.

Перший її рушник був подарунком хрещеному — Володимиру Короленку. Віра відтворювала та трансформувала народні узори, творила власну стилістику на основі традиції. У 1936 році її роботи відзначили на Всесоюзній виставці народної творчості в Москві.

Після початку Другої світової війни мисткиня потрапила під обстріл, зазнала контузії й кількох переломів. Протягом двох років не могла встати з ліжка. Особливо постраждала права рука, якою вона вишивала. Згодом Віра навчилася володіти голкою лівою. Її мати в той період вимінювала доньчині вишивки на продукти та допомагала їй із маленьким сном Вадимом.

У 1952 році, за порадою лікарів, родина переїхала до Криму. Тоді Сімферополь ще не мав виразного культурного профілю — особливо щодо української спадщини. Віра Роїк стала тією, хто заповнив цю порожнечу. Вона працювала методистом у Будинку народної творчості, започатковувала гуртки вишивки, влаштовувала курси, підтримувала молодь. 

У 1960-х роках Віра заснувала Музей народної творчості Криму — інституцію, яка стала центром збереження українських вишивальних традицій на півострові. Пізніше, у 2012 році, в Сімферополі з’явився Музей української вишивки імені Віри Роїк. Її син Вадим ініціював створення ще одного музею в Гурзуфі. У ньому зберігаються її роботи, особисті речі, а також колекція з понад 400 наперстків.

В автобіографічній книзі “Мелодії на полотні” Віра Роїк писала: “Часом мені самій важко повірити, що за допомогою всього лише маленької тоненької голки і звичайних ниток я можу втілювати надії і печалі, радості і страждання, любов і віру минулих поколінь”.

Її доробок охоплює понад 140 персональних виставок. Вона представляла Україну за кордоном — у Франції, Німеччині, США, Туреччині, Угорщині, Італії, Хорватії. Її визнання було офіційним — звання Героя України, почесна громадянка Лубен, Кобеляк, Сімферополя. 

Віра Роїк неодноразово здобувала державні та фахові відзнаки. Серед них особливо виокремлювала присвоєння їй звання заслуженого художника Автономної Республіки Крим — подію, що мала для неї особисте значення. У 2006 році вона була відзначена званням Героя України. Тоді ж заснували Міжнародну премію в галузі народного мистецтва її імені. У 2008 році майстриня взяла участь у створенні Рушника Національної Єдності. 29 квітня 2010 року її визнали почесною громадянкою міста Сімферополь.

Померла Віра Роїк 3 жовтня 2010 року. Похована на кладовищі Абдал у Сімферополі. Рішенням міської ради від жовтня того ж року одній із площ міста присвоїли її ім’я. Передбачалося спорудження пам’ятника, однак проєкт залишився незавершеним.

У квітні 2011 року, відповідно до постанови Верховної Ради України, розпочалися загальнонаціональні заходи з нагоди 100-річчя від дня її народження. У Сімферополі провели виставки: “Український рушничок” у Будинку художника, “У вишивці народній — мудрість і талант” — в Етнографічному музеї. У грудні 2012 року в місті відкрився музей української вишивки імені Віри Роїк.

У листопаді 2013 року, за ініціативи Міністерства культури АР Крим, розпочалася підготовка до створення Рушника Єднання. До роботи мали долучитися представники різних національностей, що проживають у Криму. В основі — шевченківський мотив з однієї з робіт майстрині. У проєкті брали участь майже двадцять вишивальниць з етнічних громад півострова. У лютому 2014 року реалізацію перервала окупація Криму.