У травні 1944 року сталінський режим здійснив один із найжахливіших злочинів — геноцид проти кримськотатарського народу. За лічені години десятки тисяч людей були вигнані зі своїх домівок у Криму, де жили покоління їхніх предків. Їх вивозили в переповнених товарних вагонах без належного харчування, води, медичної допомоги… Багатьох чекала смерть у дорозі, інші помирали в місцях заслання від хвороб, голоду, виснаження.  Радянська влада мала на меті стерти саму ідентичність народу — його культуру, мову, пам’ять, присутність на рідній землі.

18 травня о 12:00 — хвилина мовчання. Зупиніться, щоб пам’ятати.

Хвилина мовчання — акт глибокої поваги до жертв, вияв солідарності з болем тих, хто вижив, і сигнал усьому світу: ми пам’ятаємо. У цей момент стихає все, щоби голос історії прозвучав гучніше. Це мовчання говорить за тисячі втрачених життів, за зруйновані родини, за біль, який досі не зникає, адже історія повторюється.

Історія, яку замовчують — повторюється. Злочини, про які забули — знову стають можливими. Сьогодні, в умовах нової російської окупації Криму, кримські татари знову зазнають переслідувань, арештів, катувань, принижень. 

Памʼятаємо і вшановуємо.