Російський окупаційний режим продовжує посилювати незаконну мобілізацію в Криму, намагаючись втягнути місцеве населення у російські воєнні процеси. Публічний простір українського півострова дедалі більше насичується пропагандою, спрямованою на легалізацію війни в очах місцевого населення. Жителям Криму окупанти нав’язують ілюзію “вибору”, нібито обрати “безпечну службу” в локальних формуваннях для “захисту” рідного краю, а на ділі молодь Криму затягують у воєнізовані структури, які рано чи пізно можуть опинитися на війні проти власної держави у лавах окупаційної армії.
1. “Барс-Крим” як обманка для наївних.
Останнім часом помітно зростає кількість заяв і повідомлень окупаційної адміністрації про “успіхи” формувань територіальної оборони “Барс-Крим”. Їх подають як “добровільний вибір” молоді, що закінчила строкову службу. Однією з основних мотивацій вступу до підрозділів “Барс-Крим” є сподівання населення в окупації на те, що служба в формуваннях територіальної оборони убезпечить їх від можливої мобілізації до регулярних російських бойових підрозділів та відправлення на лінію фронту. Люди розглядають такі формування як “менше зло” порівняно з перспективою прямого залучення до активних бойових дій.
За заявами різних представників російського окупаційного режиму, у підрозділі діє чітка військова ієрархія з командирами та медичною частиною, новобранці отримують навички тактичної медицини та освоюють пілотування безпілотників. Учасники “Барс-Крим” активно взаємодіють зі структурами окупаційної армії та Росгвардією.
У реальності дана стратегія несе в собі значні ризики. У випадку критичного становища російських військ на фронті, саме підрозділи “Барс-Крим”, як вже підготовлені та організовані військові формування, можуть стати першочерговими кандидатами для перекидання в зони активних бойових дій. Таким чином, спроба уникнути незаконної мобілізації може обернутися прямим шляхом до фронту. Ця тактика використання “територіальної оборони” як приманки може бути частиною ширшої стратегії окупантів щодо так званої “прихованої мобілізації” не лише в Криму, але й в інших тимчасово окупованих територіях України.
2. Примус і терор під прикриттям рейдів.
Паралельно з пропагандою “добровільності” розгортаються примусові методи. У серпні-вересні в Криму відбулися масштабні рейди силових структур окупантів: перевіряли будівельні майданчики, гуртожитки, квартири і місця тимчасового проживання. Мета — виявити тих, хто не перебуває на військовому обліку.
Системний характер рейдів свідчить про те, що навіть значні грошові винагороди за підписання контракту на службу в збройних силах РФ не забезпечують необхідної кількості добровольців. Окупаційна адміністрація вдається до своїх традиційних практик: змушувати людей підписувати військові контракти під різними приводами — від адміністративного тиску до погроз кримінального переслідування, позбавлення громадянства чи депортації за ухилення від військового обліку.
Один з останніх випадків рейду трапився 9-10 вересня у тимчасово окупованій Феодосії, де російські силовики розпочали перевірки проти так званих “нелегальних мігрантів” та громадян, які не перебувають на військовому обліку. На одному з будівельних майданчиків перевірили 12 осіб, серед яких троє громадян Узбекистану — до них окупаційні структури висунули додаткові претензії. Подібні рейди проводилися й в інших містах півострова: перевірки здійснювалися за місцем роботи, проживання та навіть у тимчасових помешканнях. Так, у ніч на 10 вересня в одному з хостелів Сімферополя силовики виявили іноземця з простроченими документами й використали це як підставу для тиску.
Інтенсивність та масштабність перевірок вказують на суттєву нестачу особового складу в окупаційних збройних силах у відношенні до зростаючих потреб фронту, що змушує їх вдаватися до все більш агресивних методів мобілізації людських ресурсів. Особливо уразливими є іноземні громадяни з країн Центральної Азії. Для них створюють штучні проблеми з документами і пропонують “вирішення” в обмін на службу. Це цинічна практика використання найвразливіших груп населення як розхідного матеріалу для війни.
3. Реєстр повісток: новий інструмент примусу
У Росії запрацював електронний реєстр повісток, який поширюється і на територію окупованого Криму. Тепер повістка може надійти не лише “на руки”, а й в електронний кабінет на порталі “госуслуги”. Від моменту її появи для людини автоматично вводяться обмеження: заборона виїзду за межі РФ, блокування окремих прав, а у разі неявки — додаткові обмеження. Формально ця система діє для строковиків, однак у випадку нової хвилі мобілізації її можуть застосувати й до всіх військовозобов’язаних. Це створює додатковий примус з боку окупантів для мешканців Криму: уникнути повістки фактично неможливо, а будь-які спроби залишити півострів значно ускладнюються, або стають неможливими.
Окремі ЗМІ повідомляють про випадки, коли після подання заявки на постановку на військовий облік через “госуслуги” чоловіки несподівано дізнаються, що їх без згоди оформили контрактником Міноборони РФ. Відомий випадок хлопця, який має українське громадянство, та попри серйозні проблеми зі здоров’ям і відкритій операції на серці, окупаційна комісія двічі визнала “обмежено придатним”. Коли він намагався відмовитися, окупанти йому прямо заявили: “ти вже контрактник, тікай”. А під час спроби виїзду його затримали прикордонники ФСБ, допитували кілька годин, принижували, після чого відпустили. Цей епізод показує, що “цифрова повістка” є не лише інструментом мобілізації, а й засобом тотального контролю та залякування. Для жителів Криму це означає ще більшу загрозу: окупаційний режим отримав можливість перетворити кожного на заручника системи, яка позбавляє вибору й фактично прив’язує людей до війни проти України.
Окупаційний російський режим продовжує практику незаконної мобілізації громадян України в Криму до лав російської армії. За цей час загинули щонайменше 2167 солдатів російської армії з підрозділів, дислокованих в окупованому Криму, 1319 із них, ймовірно, були громадянами України. Кількість загиблих може бути більшою, оскільки Росія приховує реальні втрати. Також підтверджено взяття в полон щонайменше 125 військовослужбовців РФ з окупованого Криму, більшість з яких, ймовірно, є громадянами України.
Паралельно тривають незаконні призовні кампанії: з 2015 року окупанти проводять вже 21 таку кампанію, змусивши служити понад 50 тисяч мешканців півострова, з них близько 5,5 тисяч лише у 2024 році. Водночас на тих, хто намагається “ухилятися”, відкрито сотні кримінальних справ.
Усе це вкотре доводить, що жодних “альтернативних” чи “безпечних” варіантів служби в умовах окупації не існує. Під виглядом “добровільності” чи “захисту рідного краю” Росія веде цілеспрямовану політику незаконної мобілізації, знищуючи людський потенціал Криму і використовуючи його мешканців у війні проти України.