Життя до затримання:

Оксана Сенеджук народилася 27 жовтня 1966 року. За освітою вона філологиня. До окупації Криму працювала у Севастопольській міській адміністрації.

Оксана була учасницею Помаранчевої революції та Євромайдану. За професійну діяльність та активну громадянську позицію мала відповідні відзнаки.

Після окупації Криму Оксана не залишила півострів.  Вона продовжила працювати, згодом стала головною спеціалісткою Науково-дослідного інституту містобудування та архітектури. У неї були робота, родина, дім і життя, яке вона будувала роками.

Переслідування:

А потім окупація постукала у двері її власного дому. 14 серпня 2024 року,  для Оксани цей звичайний день закінчився обшуком у власному домі. Російські силовики затримали її в тимчасово окупованому Севастополі та звинуватили у «державній зраді».

За версією окупаційних силовиків, вона нібито передавала українській розвідці фотографії кораблів чорноморського флоту.

Окупаційний «суд» у Севастополі засудив Оксану Сенеджук до 15 років колонії суворого режиму. 

За ґратами:

У липні 2024 її перевезли до жіночої колонії № 7 в Улан-Уде в Бурятії в РФ. Майже за 7 тисяч кілометрів від дому. Стан здоров’я жінки сильно погіршився. Через постійні хвилювання також захворіла і потрапила до лікарні її літня мати. Прохання не відправляти жінку далеко через старих родичів було повністю проігнороване.

Сьогодні минає два роки від дня незаконного затримання Оксани.

Два роки без свободи. Два роки, відколи звичайний домашній ранок для Оксани змінився ґратами та допитами.

Цей незаконний вирок — черговий приклад переслідування росією громадян України на тимчасово окупованій території за проукраїнські погляди та діяльність. 

Оксана має бути звільнена, а незаконний вирок — скасований