Російська пропаганда — давно не новина. Але особливо цинічно те, що одним із головних її об’єктів росія зробила дітей. Поки вони мають навчатися, гратися та обирати, ким хочуть стати, окупаційна влада вже нав’язує їм, що вони мають любити, ким захоплюватися і за що бути готовими воювати. У тимчасово окупованому Криму військову тематику дедалі глибше вбудовують у дитинство — через школу, «патріотичні» заходи, змагання, виставки військової техніки та зустрічі з російськими військовими.

Після окупації Криму росія почала перебудовувати місцеву систему освіти відповідно до власних стандартів. І поки 1 вересня діти в Україні йдуть до школи під звуки тривог, їхні однолітки на тимчасово окупованих територіях щодня піддаються російській пропаганді та мілітаризації — їх змалку привчають до армії, війни й готовності служити державі-окупанту.

У 2026/2027 навчальному році на півострові планують забезпечити роботу 530 загальноосвітніх закладів, а до перших класів мають піти 19 938 дітей. Кількість першокласників у Криму продовжує скорочуватися: у 2022 році їх було 25,4 тисячі, у 2023 році — 24 568, у 2024 році — 22 711, а у 2025 році — близько 20 тисяч. Подібна тенденція спостерігається й у тимчасово окупованому Севастополі.

Із 1 вересня у школах тимчасово окупованого Криму обов’язковим стає так зване «військово-патріотичне виховання». Відповідні «заняття» проводитимуть у межах російського курсу «Основи безпеки та захисту батьківщини».

З початку нового навчального року частка початкової військової підготовки для учнів 6–11 класів на тимчасово окупованих територіях має зрости приблизно з 20% до 50% відповідного навчального часу. Програма передбачає, зокрема, вивчення безпілотних літальних апаратів та проведення навчальних зборів.

Для учнів п’ятих класів запроваджується новий предмет «Духовно-моральна культура росії», який у подальшому планують поширити також на шості та сьомі класи. Учні 9–10 класів переходять на оновлені російські програми з історії та суспільствознавства. Окрім цього, дітей навчатимуть за новими російськими державними підручниками, які буцімто мають сприяти «формуванню громадянина і патріота».

Показово, що авторський колектив нової лінійки російських підручників очолив помічник президента РФ Володимир Мединський, а головним редактором став заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв. Таким чином, зміст навчання для дітей на окупованій території формують безпосередньо люди з найближчого оточення Путіна.

Ще одним «нововведенням» стане експериментальна система оцінювання поведінки. Її планують запустити у 10 школах Сімферополя та Сімферопольського району.

Поведінку дітей оцінюватимуть за трьома категоріями — «зразкова», «допустима» та «недопустима», а результати фіксуватимуть у паперових щоденниках поряд із навчальними оцінками. Це подається як «маркер для батьків і педагогів», але фактично створює додатковий інструмент для виявлення «неблагонадійних» дітей та посилення контролю за ними.

Новий навчальний рік в окупації починається під загрозою обстрілів, відключень світла та перебоїв з інтернетом. Через це окупанти передбачають можливість скорочення уроків до 30 хвилин, а загального часу перебування дітей у школі — до чотирьох годин. У деяких школах, де немає спеціальних укриттів, під час загрози пропонують застосовувати так зване правило «трьох стін».

Мілітаризація дітей — це не лише про те, щоб навчити дитину розбирати зброю чи керувати дроном. Значно глибший вплив відбувається тоді, коли військова тематика стає звичною частиною дитинства.

Коли замість звичайної гри дитині пропонують лазертаг із військовим сюжетом, замість пізнавальної екскурсії — виставку техніки, замість спортивного табору — військово-патріотичний, а замість розмови про майбутню професію — зустріч із військовослужбовцем, армія поступово перестає здаватися чимось далеким.

Саме так росія намагається сформувати покоління, у якого війна не викликає відторгнення, а військова служба сприймається як престижний і бажаний життєвий шлях.

Цього не має бути. Українські діти в тимчасово окупованому Криму мають право на освіту без пропаганди, мілітаризації та примусу.