Щороку 5 вересня у світі вшановують жінок і дівчат корінних народів — тих, хто зберігає мову, культуру, пам’ять і традиції своїх спільнот та водночас відстоює їхні права.

У 2025 році ця дата отримала офіційне міжнародне визнання: Генеральна Асамблея ООН встановила 5 вересня Міжнародним днем жінок і дівчат корінних народів світу.

Для України ця дата має особливе значення, адже кримські татари, караїми та кримчаки — корінні народи України, які сформувалися на території Кримського півострова.

У різні історичні періоди жінки цих народів розвивали освіту й культуру, займалися наукою та громадською діяльністю, зберігали мови й традиції та відстоювали права своїх народів.

Серед них — Шефіка Гаспринська, одна з чотирьох жінок, обраних до Першого Курултаю кримськотатарського народу; Семіта Кушуль — караїмознавиця, етнографиня та музейниця, яка присвятила життя збереженню культурної спадщини свого народу; Вікторія Багинська-Гурджі — кримчацька письменниця, перекладачка та фольклористка.

Історія корінних народів України позначена важкими випробуваннями. Кримськотатарський народ пережив радянські репресії та насильницьку депортацію 1944 року. Караїми впродовж десятиліть стикалися з тиском на свою культурну та мовну самобутність. Кримчацька спільнота зазнала катастрофічних втрат під час Голокосту.

Сьогодні, в умовах тимчасової російської окупації Криму, корінні народи півострова знову стикаються з тиском, переслідуваннями та спробами витіснення їхньої ідентичності.

Жінки продовжують чинити спротив російській окупації, підтримувати політичних в’язнів та їхні родини, зберігати культурну спадщину, передавати рідні мови наступним поколінням, документувати порушення прав людини та залишатися голосом своїх народів.

Їхня стійкість, голос і внесок у збереження своїх народів є невіддільною частиною історії та майбутнього українського Криму.