14 жовтня виповнюється 140 років від дня народження Шефіки Гаспринської – видатної кримськотатарської політичної та громадської діячки, журналістки, просвітниці й однієї з лідерок боротьби за права жінок у Криму.

Шефіка Гаспринська народилася 14 жовтня 1886 року в Бахчисараї в родині видатного кримськотатарського просвітника Ісмаїла Гаспринського та журналістки Зухри Акчуріної. З юних років вона долучилася до видавничої діяльності родини, публікуючи матеріали в газеті «Терджиман», яка відігравала важливу роль у розвитку кримськотатарської суспільно-політичної думки.

У 1906 році Шефіка стала редакторкою журналу «Алем-і Нісван» («Жіночий світ») – одного з перших видань для мусульманських жінок. На його сторінках порушували питання освіти, рівноправності, становища жінок у суспільстві та їхньої участі в громадському житті. Через журналістику Шефіка Гаспринська прагнула змінити традиційні уявлення про роль жінок та заохочувала їх відстоювати власні права.

Особливо важливим етапом її діяльності став 1917 рік. Шефіка Гаспринська ініціювала створення Виконавчого комітету мусульманок Криму, осередки якого згодом почали діяти в різних містах півострова. Вона виступала за рівноправність жінок і чоловіків, розвиток жіночої освіти та розширення участі жінок у політичному й суспільному житті.

Того ж року Шефіку Гаспринську обрали делегаткою Першого Курултаю кримськотатарського народу, до президії якого вона також увійшла. Вона стала однією з чотирьох жінок серед 76 делегатів. Ухвалена Курултаєм Конституція Кримської Народної Республіки закріпила принцип рівноправності жінок і чоловіків.

Після більшовицької окупації Криму та Азербайджану Шефіка Гаспринська була змушена емігрувати до Туреччини. Водночас вона продовжувала громадську діяльність, допомагала кримськотатарським переселенцям, працювала в Турецькому Червоному Півмісяці та долучалася до підтримки дітей-сиріт. У 1930 році заснувала Союз кримськотатарських жінок, який опікувався потребами кримськотатарської громади в еміграції.

Шефіка Гаспринська померла 31 серпня 1975 року в Стамбулі. Її діяльність стала важливою частиною історії кримськотатарського національного руху та боротьби за права жінок. Вона залишила приклад відданості своєму народові, прагнення до суспільних змін і захисту рівноправності.