28 липня — День вшанування пам’яті Захисників та Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні. Цей день — про тих, хто загинув у неволі, у катівнях окупанта, не дочекавшись визволення. 28 липня ми згадуємо кожного українця і українку, хто помер у полоні. Сьогодні маємо памʼятати:  злочин триває просто зараз; ті, хто несе в собі російський режим, катують, калічать, залякують наших людей по всіх відомих і невідомих вʼязницях, місцях утримання, підвалах звичайних будинків.

У ніч з 28 на 29 липня 2022 року світ побачив ще один доказ варварських методів російської агресії — теракт, скоєний російськими військами в колонії у тимчасово окупованій Оленівці. Вибухом була знищена будівля, де утримували українських військовополонених: захисників Маріуполя та “Азовсталі”. Щонайменше 53 українських воїнів загинули, ще понад 130 отримали поранення. Серед загиблих були уродженці Криму Владислав Білий з позивним “Хоуп” та Олексій Дмитрук з позивним “Кіпіш”. З початку російської окупації Криму обидва відстоювали територіальну цілісність України і з 2022 року перебували в лавах оборонців Маріуполя та “Азовсталі”. 

Підрив будівлі —  цинічний акт масового вбивства тих, хто вже не тримав зброї в руках, хто мав бути під захистом міжнародного гуманітарного права. Женевські конвенції прямо зобов’язують державу, яка утримує полонених, забезпечувати їхнє життя, безпеку, гідність і доступ до медичної допомоги. Росія свідомо і показово знехтувала цими нормами.

Сьогодні українські військовополонені та цивільні, які досі перебувають у російському полоні, щоденно стикаються з катуваннями, приниженням, психологічним і фізичним знущанням. Вони повертаються з полону виснаженими, зі зруйнованим здоров’ям, із травмами, які потребують довготривалого лікування та реабілітації. Навіть після звільнення з російської неволі відомі випадки смерті захисників через катування у полоні. Багатьом з них не повернути втрачене, але ми зобов’язані пам’ятати та шанувати кожного і кожну з них. 22 липня 2025 року Верховна Рада України постановою офіційно встановила 28 липня Днем вшанування пам’яті Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань, а також цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні. 

Після повномасштабного вторгнення росія системно використовує Крим як місце, куди звозять військовополонених та викрадених цивільних із тимчасово окупованих територій півдня України. У СІЗО, зокрема в окупованому Сімферополі, затримані зазнають побиттів, тортур електричним струмом, імітацій розстрілу, психологічного тиску, позбавлення сну та медичної допомоги. Катування застосовуються як до військовополонених, так і до цивільних, включно з активістами, журналістами та волонтерами. Відомий випадок Дениса Миронова, 24 лютого він приєднався до тероборони в Херсоні. Коли місто було окуповане і збройний опір став неможливим, він почав передавати українській армії інформацію про дії російських військ. Дениса зрештою затримали і тримали у підвалі, де його катували: в результаті одне зі зламаних ребер пробило легеню. Невдовзі його перевели до окупованого Севастополя. Після медичного огляду Дениса госпіталізували, однак, він помер від отриманих травм.

Росія, як держава-окупант і держава-агресор, системно порушує міжнародне гуманітарне право, зокрема Женевські конвенції, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Конвенцію проти катувань. Масові вбивства полонених, катування, відмова в медичній допомозі, утримання в нелюдських умовах — це послідовна політика російського агресора, спрямована на знищення та приниження наших людей.