Під час четвертого Саміту перших леді та джентльменів виступила з промовою Аділє Джелял — донька Першого заступника Голови Меджлісу кримськотатарського народу Нарімана Джеляла. 

Дівчина розповіла, що наперекір окупації Криму росією у 2014 році, її родина не злякалася та відмовилась покидати рідний дім її корінного, кримськотатарського народу. Аділє Джелял розповіла про випробування, які спіткали її родину через окупацію Криму та злочини окупантів, зокрема незаконне затримання її тата. 

Також у промові вона наголосила:

У мене велика та чудова родина і я завжди почувала себе добре поряд з батьками, поки ворог не вкрав мого тата. Коли Росія загарбала мій рідний край, мої батьки вирішили залишитися, бо Крим — це батьківщина кримськотатарського народу.

Мій тато, Нармін Джелял, журналіст, член Меджлісу кримськотатарського народу,  продовжує захищати права та інтереси кримських татар. Він розповідав світові правду і відкрито засуджував окупацію Криму. У 2021 році, попри погрози, тато поїхав на Саміт Кримської платформи, а після повернення його заарештували. І от рано, вранці вони вдерлися в наш будинок. Уявіть: вам 12 років, ви спите у своїй кімнаті, і раптом мама вас будить. До вас додому увірвалася купа людей у чорних масках зі зброєю. Було страшно, ми не могли ні до кого додзвонитися. Я сиділа і уявляла, що вони можуть нас вбити. Тата забрали. Мами часто, цілими днями не було вдома, вона їздила на суди та побачення з татом, я ж, як старша сестра, залишалися з молодшими сестрами та братом. Сестрі на той момент було 9, братику — 4, а наймолодшій сестричці не було і року. І все це так різко звалилося на мене, що я й не помітила, як втратила дитинство. Я відчувала злість, сум, образу, а найголовніше — самотність, адже поряд не було найближчих людей, батьків.

Мені 15. Коли я дізналася, що тата звільнили, це була найщасливіша новина не лише для мене та моєї родини, але й для всього кримськотатарського народу. Я так рада, що тепер ми можемо спілкуватися наживо, а не через стислі листи. Нашій родині довелося покинути рідний дім на невизначений час, адже батькові заборонили повертатися додому, в Криму. Від цього боляче. Хоча найважливіше те, що наша сім’я знову разом. Але в Криму залишається ще багато дітей, у яких також вкрали спокійне дитинство. Ми в силах врятувати їх: повернути їм батьків, безпеку та свободу. Повернути їм дитинство.