У 1917 році, коли Російська імперія стрімко занепадала під тиском революційних подій, і Кримський півострів став осередком політичного пробудження кримськотатарського народу. Сотні років поневолення, придушення культури та релігії під імперським гнітом створили підґрунтя для національного руху.
25 березня 1917 року в Сімферополі відбувся Кримськотатарський конгрес, на якому було створено Курултай — національне зібрання, що стало першим кроком до національного самоврядування кримських татар. Конгрес сформулював п’ять ключових вимог, зокрема проголошення культурної автономії, реформу мусульманського духовенства та створення Мусульманського виконавчого комітету.
Саме на цьому тлі у червні 1917 року виникає Міллій Фирк’а — політичне об’єднання кримськотатарської інтелігенції, яке очолили Номан Челебіджихан, Асан Сабрі Айвазов та Джафар Сейдамет Кримський. Багато з лідерів партії здобували освіту в османських і західноєвропейських університетах, що формувало їхній світогляд у дусі націоналізму, демократії та реформізму.
Міллій Фирк’а офіційно сформувалася в липні 1917 року, а свою назву затвердила у 1919-му. Партія об’єднувала переважно кримськотатарських мусульман віком від 18 років і мала соціал-демократичний характер. Її ідеологія спиралася на ідеї демократії, соціальної справедливості, національної гідності, націоналізму та самовизначення. Партія намагалася поєднати ісламську етичну традицію з модерними європейськими ідеями, формуючи своєрідний компроміс між релігійним світоглядом і секулярною політичною культурою.
Програма партії, проголошена на з’їзді в листопаді 1917 року, включала амбітні реформи: запровадження культурної й політичної автономії кримських татар, радикальне оновлення мусульманського духовенства, рівноправність жінок у громадському й політичному житті, аграрну реформу з перерозподілом земель від поміщиків до селян, а також побудову незалежної кримськотатарської держави з міжнародним визнанням і підтримкою.
Її друкованим органом стала газета “Міллет”, де редактором був Асан Сабрі Айвазов. Видання активно критикувало політику Тимчасового уряду та просувало ідеї національного відродження, проте невдовзі центральна влада почала сприймати активність кримськотатарського руху як загрозу. У листопаді 1917 року Тимчасовий уряд заарештував лідерів партії — Челебіджихана та Айвазова, що зруйнувало надії на співпрацю з Петроградом і остаточно віддалило кримськотатарський рух від російського центру. Цей крок лише посилив підтримку Міллій Фирк’а серед населення.
Жовтневий переворот більшовиків різко змінив політичну ситуацію в Криму. Міллій Фирк’а разом із Курултаєм стали одними з провідних сил у регіоні поряд із виступом українських моряків Севастополя, здатних організувати владу в умовах безвладдя. У листопаді 1917 року в історичному Ханському палаці в Бахчисараї відбувся національний з’їзд — Курултай, який ухвалив конституцію та проголосив створення Кримської Народної Республіки. У грудні того ж року відбулися перші вибори до кримського парламенту, на яких Міллій Фирк’а здобула більшість.
На початку 1918 року більшовицькі загони за підтримки Чорноморського флоту вторглися до Криму, знищивши Кримську Народну Республіку. Міллій Фирк’а була заборонена у 1921 році. Її лідери зазнали репресій, а саме ім’я партії тривалий час замовчувалося радянською історіографією, а радянська історіографія таврувала лідерів партії як “турецьких та іноземних агентів”, прагнучи дискредитувати саму ідею кримськотатарської автономії.
Сьогодні історія Міллій Фирк’а нагадує про силу єдності та прагнення до справедливості. Вона є прикладом того, як навіть у найскладніші часи невелика група відданих людей може змінити хід історії, залишивши спадщину, що живе через десятиліття.