Щорічно 2 серпня вшановується пам’ять жертв нацистського голокосту ромів. У цей день у 1944 році в таборі смерті Аушвіц-Біркенау нацисти вбили в газових камерах близько 3 тисяч ромів виключно за їхню етнічну приналежність.

Під час Другої Світової війни роми зазнали чисельних втрат. Знищення ромської раси було частиною нацистської політики геноциду — під час Голокосту від репресій по всій Європі загинуло від 600 тис. до 1 млн 500 тис. ромів.

В Криму історично сформувалися декілька унікальних етнічних груп, відомих під кримськотатарською назвою чінґене (çingeneler) та за самоназвами киримітка рома (krymitká romá) і кримуря (krymurâ). У степовому Криму також була поширена назва “дайфу” (dayfular) або “тайфа” (tayfalar), крім того, їх також називали урмачель (urmaçel), крими (qrımı) та татарче (tataçe). На півострові існували цілі райони та місцевості, де проживали кримські роми, найчастіше це було на околицях великих міст.

Кримські роми вели осілий або напівосілий спосіб життя, займаючись різноманітними ремеслами, включаючи ювелірство, музику, дрібну торгівлю та ковальство. Заможніші відкривали власні майстерні як у своїх, так і в кримськотатарських кварталах. За даними перепису 2001 року, в Автономній Республіці Крим проживало близько 1,9 тисячі ромів, серед яких були й кримські роми, що становило 0,1% від усього населення півострова.