6 червня Україна відзначає День журналіста — професії, що стала не лише способом донесення інформації, а й одним із фронтів боротьби за свободу. У світі, де слово має силу змінювати реальність, незалежні медіа — головна перешкода для диктатур. Саме тому російські окупанти в Криму вже 11 років ведуть війну проти журналістів, прагнучи обмежити будь-яку інформацію з півострова.

З 2014 року Крим перетворився на територію, де незалежна журналістика дорівнює ризику, а за обʼєктивне висвітлення подій можна заплатити свободою. Українські ЗМІ були витіснені з інформаційного простору, а їхні частоти — незаконно зайняті російськими пропагандистськими телеканалами. Окупанти глушать сигнали українських мовників, блокують доступ до незалежних новинних ресурсів та фабрикують справи проти журналістів.

Сьогодні у російських тюрмах перебувають 30 українських журналістів, з яких 18 — кримські. Серед них Владислав Єсипенко, Наріман Мемедемінов, Айдер Кадиров та інші, кого звинувачують у “екстремізмі” та “дискредитації російської армії”. Суди ухвалюють вироки без доказів, а самих журналістів піддають тортурам, позбавляють медичної допомоги й тримають у жахливих умовах.

Попри репресії, у Криму зародилася громадянська журналістика — спонтанний рух, який став відповіддю на інформаційний вакуум через переслідування професійних журналістів, заборони на в’їзд, арешти та блокування українських мовників. Особливо активізувався цей рух після 2016 року, коли обшуки та затримання кримських активістів почали відбуватися систематично, а російські ЗМІ або замовчували події, або подавали їх у викривленому, пропагандистському ключі.

З часом вони навчилися працювати колегіально з професійними журналістами та редакціями, дотримуватися журналістських стандартів і ставати важливою частиною інформаційного фронту. Цей рух продовжує розвиватися, попри незаконні обшуки, арешти, судові процеси.

Українські журналісти в окупації опиняються в ролі  представників громадянського спротиву. Вони знають, що ризикують власною свободою, але продовжують боротися. Катерина Єсипенко, дружина незаконно ув’язненого журналіста Владислава Єсипенка під час одного з форумів зазначила: “Свобода слова для ФСБ неприйнятна, адже вона кидає виклик системі репресій.”

Сьогодні ми згадуємо імена тих, хто опинився за ґратами через прагнення до правди. Ми закликаємо міжнародну спільноту не мовчати, а підтримати українських журналістів, які працюють в умовах окупації.

Журналістика — це не лише професія, а боротьба. І поки журналісти не здаються — правда живе.