Сьогодні розповідаємо історію художника та активіста Богдана Зізи, якого окупанти незаконно засудили до 15 років позбавлення волі за сфабрикованим звинуваченням у нібито “тероризмі” та “вандалізмі з політичних мотивів”. В травні 2022 року Богдан посеред ночі облив синьою та жовтою фарбами будівлю окупаційної адміністрації у Євпаторії. На той момент хлопцю було тільки 27 років. Це була акція протесту проти війни та злочинів окупантів, яку він знімав на відео, далі змонтував на своєму ноутбуці, однак не встиг викласти. 

Життя до затримання

Богдан працював баристою в одному з кримських кафе. Захоплювався фото та відеозйомкою, вивчав 3D-моделювання, займався спортом та ходив у піші походи. Ще з юного віку він займався вуличним мистецтвом — паркуром, малював, писав вірші, розвивав свій блог в YouTube, мандрував Кримом. 

Майже все дитинство та юність Богдана виховувала бабуся. А коли він виріс – то доглядав за нею та допомагав у різних справах. Навіть із-за окупаційних ґрат хлопець згадував про свою найріднішу людину, зазначаючи: “Мені шкода, що моя бабуся зараз залишається без нагляду, якого потребує. Крім мене в неї нікого більше немає. Мені шкода, що я не маю можливості допомагати своїм близьким, які зараз цього потребують”.

З моменту окупації Кримського півострова Росією, Зіза намагався максимально дистанціюватися та абстрагуватися від усіх незаконних окупаційних структур, а після початку повномасштабного вторгнення планував виїхати з окупованого Кримського півострова. Водночас він слідкував за злочинними діями окупантів та виступив проти поправок до конституції Росії у 2020. За день до повномасштабного вторгнення Росії в Україну Зіза записав на камеру та опублікував власний антивоєнний вірш, адже попри тиск та пропаганду окупантів, хлопець завжди підтримував Україну та засуджував протиправні дії Росії. Та емоційний стан Богдана значно погіршився після оприлюднення наслідків звірства російської агресії на Київщині, це ймовірно і стало ключовим поштовхом здійснити акцію протесту проти російської агресії.

Що вигадали окупанти? 

Його незаконно звинуватили  у  нібито “тероризмі” та інкримінували 4 статті кримінального кодексу РФ: ст. 205 ч.1 “здійснений терористичний акт”, ст. 205 ч.1 “загроза здійснення теракту”, ст. 205.2 ч.2 “заклик до тероризму” та ст. 214 ч.2 “вандалізм із політичних мотивів”.

Це — наслідок акції протесту, яку окупанти сприйняли як “терористичний акт”, після чого вони затримали хлопця в той же день за доносом пропагандистського блогера Таліпова, який виклав відео з акцією, взяте невідомо звідки. Невдовзі окупанти виклали так зване “відеовибачення” Зізи, зняте після побиття та тортур хлопця. Це відео вони використали також для фабрикування самої “справи”. Близькі друзі та родичі Богдана вважають, що до нього були застосовані тортури та погрози, в результаті яких і було записане так зване “відеовибачення”, опубліковане в окупаційних медіа. 

З моменту зникнення Богдана друзі та правозахисники впродовж декількох днів намагалися знайти Зізу, але на інформаційних ресурсах окупаційних “правоохоронних органів” інформації про арешт або розгляд справи щодо Зізи не було, а де саме перебуває художник довгий час було невідомо.

Згодом з’ясувалося, що 18 травня відбулось засідання окупаційного “суду” міста Євпаторія щодо розгляду адміністративної “справи” проти Богдана. Бабусю Богдана не допустили до засідання окупаційного “суду” та не надали жодної інформації про стан та місце утримання її онука. З відкритих джерел, утім, відомо, що так званий “суд” розглядав відносно Богдана “справу” за дуже популярною серед окупаційних “органів” статтею щодо “дискредитації збройних сил РФ”. Після цього, 20 травня його ймовірно було доправлено до СІЗО Сімферополя, що змусило підозрювати, що, окрім адміністративної статті, йому інкримінували також кримінальну. Однак інформації щодо причин подальшого утримання Богдана його бабусі тоді не надали. 

Чому Богдана Зізу затримали насправді? 

Понад 8 років окупації Богдан Зіза провів під впливом тотальної пропаганди окупаційного режиму, однак не зламався та залишився вірним своїй державі, доглядав бабусю, яка виховувала його змалку. Та після звільнення Київщини та розкриття правди про злочини окупаційної армії на території материкової частини України, більше не міг мовчати. Його акція була проти війни та незаконної окупації військами РФ Криму у 2014 році. Обливши жовтою та блакитною фарбами двері та фасад будівлі окупаційної “адміністрації” міста Євпаторія та кинувши у будівлю запалену спиртово-масляну суміш, Богдан виразив свій спротив злочинним діям окупантів. Він не міг більше мовчати. Одягнений у все чорне, з маскою на обличчі, перед здійсненням акції він також зняв відео, де закликав співгромадян протестувати проти війни та виходити на вулиці. Хлопець відкрито розповів про свою мету — припинити мовчати та виразити протест окупаційному режиму РФ і повномасштабній війні. 

Де зараз Богдан Зіза?

Спочатку хлопця утримували окупанти у Сімферопольському СІЗО. Вже 6 червня 2023 року “суд” у російському Ростові-на-Дону незаконно засудив Зізу. Після апеляції “суд” не змінив вирок про 15 років ув’язнення, а хлопця відправили на черговий етап. В червні 2023 року Богдан оголосив голодування, вимогами якого було позбавлення його нав’язаного окупантами “громадянства РФ”  та звільнення всіх українських політичних в’язнів з російського ув’язнення та їхнього повернення до України. 

А вже в січні 2023 року стало відомо, що після довгого етапу активіста перевезли до в’язниці №2 (Т-2), так званий “Владимирский централ”, що розташована в російському місті Владимир.

Богдан Зіза про Україну

У незаконному ув’язненні  Богдан продовжував висловлюватися на підтримку України та писав про це листи. У своєму останньому слові на судилищі, політв’язень оголосив голодування та закликав звільнити усіх українських політв’язнів, яких утримує Росія. В останньому слові Богдана Зізи з незаконного судилища йшлось: 

Для багатьох війна, що нині триває — це щось, що відбувається десь там, далеко. Ось у цьому проблема Росії. Для вас війна, що йде — це невеликі труднощі, які ви намагаєтеся перечекати, живучи своїм звичайним життям, намагаючись уникати поганих новин. У той час в Україні мільйони людей позбавляються своїх будинків, втрачають близьких, руйнуються цілі міста. Кожен день. У теорії можна було б списати бездіяльність росіян, якби все, що відбувається, не робилося руками самих росіян. Руками тих, хто тримає зброю і тих, хто не робить нічого, щоб зупинити те, що відбувається. 

Також Богдан говорив і про ситуацію з політв’язнями, над якими знущаються росіяни: 

Людей у російських в’язницях б’ють за українську мову. Навіть не за використання, а лише за те, що вони її розуміють. Мерзотники з адміністрації СІЗО та інших місць, де утримуються наші люди, звертаються до ув’язнених українською мовою, провокуючи їх на реакцію, спонукаючи відповісти або щось зробити, і якщо людина реагує, її б’ють. Ті, хто як ретельно шукають нацистів в Україні, не розгледіли, як нацизм розвинувся в Росії з цим ефімерним “русскім міром”, з яким озброєні люди прийшли до нас, намагаючись стерти українську ідентичність. Люди в ув’язненні страждають у жахливих умовах. Багато хто похилого віку. Понад 40 осіб мають критичні проблеми зі здоров’ям. Їм не надається належна медична допомога. Люди помирають в ув’язненні А я – не терорист, а людина моралі і принципів, яка швидше віддасть своє життя, ніж забере чуже. Але навіть своє я не готовий віддати системі ФСВП РФ.

В своєму листі із незаконного ув’язнення в серпні 2022 року, в День Незалежності України, Богдан Зіза писав такі зворушливі рядки:

Моя Мама жива, як ніколи, моя Мама – безсмертна. Моя Мама – Україна! І пишу від імені сотень тисяч кримчан: дорога Мамо, забери нас назад, ми хочемо в Твої рідні обійми!

Але попри тиск Росії та жахливі умови утримання Богдан не зламався та продовжує бути прикладом незламності для всіх українців.  Його ім’я, як і ім’я кожного, хто чинив опір, ризикував життям та свободою, але лишався вірним своїй країні – збережеться на сторінках книг. Кожен особливий, але кожен об’єднаний волею та сильним духом. У кожного є своя історія, але всі стоять на одному і тому ж полі битви, що відділяє свободу нашого народу від абсолютного зла. 

***

Матеріали підготовлені в рамках інформаційної кампанії #10роківСпротиву спільно з Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Інформаційна кампанія є частиною заходів до Дня спротиву окупації Криму.