Сьогодні розповідаємо історію кримського татарина Рустема Гугуріка, незаконно засудженого до 8,5 років колонії суворого режиму.

Життя до затримання

Рустем Сейдалієвич Гугурік народився 30 листопада 1971 року.

Він проживав у селі Новоолексіївка Херсонської області.  Працював таксистом, зокрема, допомагав людям дістатися з неокупованої території до Криму.

У 2016 році він та його брат Бекір отримали повідомлення про заборону в’їзду до окупованого Криму до 2021 року.

Що вигадали окупанти

27 березня 2022 року Рустем разом із дружиною та 6-річною донькою виїхав з Новоолексіївки, Херсонської області, намагаючись через російське вторгнення відвезти сім’ю до родичів у Бахчисарай. На пропускному пункті Чонгар окупаційні силовики затримали його, звинувативши у причетності до кримськотатарського добровольчого батальйону імені Номана Челебіджихана, який росія визнала незаконним збройним формуванням.

“Спершу нас затримали на дві доби, але ми там просиділи 58 годин без їжі. Потім на очах у дитини просто забрали батька. Вона розплакалася. Нам сказали, що його затримують до з’ясування обставин. Коли я спитала, за що забирають мого чоловіка, мені відповіли: «Значить, є за що»” — розповіла дружина політв’язня Вікторія.

31 березня 2022 року окупаційний “суд” Сімферополя заарештував Рустема. А вже 26 жовтня 2022 року засудив його до 8,5 років колонії суворого режиму. 

Чому Рустема Гугуріка затримали насправді

Як і багато інших кримських татар, Рустем Гугурік став об’єктом переслідування з боку окупаційної влади через свою етнічну приналежність та національну ідентичність. Він принципово відмовився від прийняття російського громадянства, підкреслюючи свою вірність Україні. Його затримання є частиною масштабної кампанії репресій проти кримськотатарського народу, яку проводить окупаційний режим з метою придушення будь-яких проявів опору та інакомислення. Звинувачення проти нього базуються на сумнівних доказах та показаннях засекречених свідків, що є типовою практикою для репресивної системи окупантів.

Де зараз Рустем Гугурік

Після незаконного затримання здоров’я Рустема стрімко погіршилося, а переміщення до колонії суворого режиму в Бурятії лише додатково ускладнило його стан.

Він страждає на задишку, серцеві захворювання, проблеми з нирками, а також отит, що спричиняє сильний біль і погіршення слуху. Попри численні скарги, окупаційна адміністрація відмовляє йому в наданні належної медичної допомоги. Запропоновані ліки, які він отримує, не мають назви чи інструкцій, тому Рустем змушений відмовлятися від їх прийому, побоюючись за своє життя, що лише погіршує його стан.

Лише у 2024 році адміністрація колонії незаконно поміщала його до штрафного ізолятора, що спричинило ще більше навантаження на його здоров’я.