Цього дня у 1912 році народився видатний письменник і класик кримськотатарської літератури Шаміль Алядін. Його життєвий шлях розпочався в мальовничому кримському селі Махульдур, де у віці 15 років він опублікував свій перший вірш «Соловей світанку», присвячений кримськотатарському письменнику Ісмаїлу Гаспринському. 

Проте його особиста доля, як і доля всього кримськотатарського народу, була жорстоко переламана радянським режимом. Шаміль Алядін пройшов крізь жахи Другої світової війни: він був командиром взводу, двічі отримував поранення, дивом рятувався з оточення та ледь не потонув при форсуванні Сіверського Дінця, а згодом був направлений до штабу партизанського руху в Криму. 

У квітні 1944 року він повернувся до Сімферополя, однак за кілька днів до 18 травня виїхав у службове відрядження. Повернувшись, він дізнався про депортацію кримськотатарського народу та не застав удома своїх рідних. Ці події Алядін описав в автобіографічній повісті «Я – ваш цар і бог», де через історію фронтовика, який після війни дізнався про депортацію свого народу, порушує питання несправедливості щодо кримських татар. 

Пройшовши через це спустошення в реальному житті, Алядін вирушив до Узбекистану – селища Чинабад, де знайшов свою дружину Фатму та доньку Діляру, які ледве вижили від голоду.

Після смерті Сталіна у 1953 році у репресованих народів з’явилася надія на справедливість і Шаміль Алядін став одним із найактивніших учасників кримськотатарського національного руху. У 1956 році він підписав звернення до Президії ЦК КПРС з вимогою повернути кримських татар до Криму та відновити автономію. А за рік, у 1957 році Алядін відкрито засудив знищення кримськотатарської спадщини й заявив, що прагнення його народу повернутися до Криму неможливо викорінити. 

За свою діяльність він зазнавав постійного тиску з боку радянської влади: його викликали до Москви, вимагали припинити національний рух, а після поїздки до Криму для пошуку архівних доказів кримськотатарської історії партійне керівництво вимагало його покарання. Попри це, Алядін очолив секцію кримськотатарських письменників в Узбекистані та домігся реабілітації багатьох авторів. 

У вигнанні Шаміль Алядін продовжив літературну діяльність і за життя створив понад 70 творів. У 1980–1985 роках очолював редакцію журналу «Йилдиз». Повернутися до рідного Сімферополя зміг лише у 1994 році. 

21 травня 1996 року класик пішов із життя і знайшов останній спочинок на Батьківщині, але його творчість і незламна боротьба назавжди залишаться в пам’яті народу.