У різні періоди саме молодь ставала рушійною силою змін в Україні – ініціювала протести й революції, що визначали подальший розвиток держави.
День молоді в Україні 12 серпня встановили ще у 2021 році на підтримку «прагнення української молоді до інтеграції у європейську спільноту, утвердження цінностей демократії та свободи». До цього, починаючи з 1994 року, його святкували за радянською традицією – в останню неділю червня.
Ідею запровадити Міжнародний день молоді вперше озвучили у 1991 році на молодіжному форумі ООН у Відні. А вже за сім років, під час конференції міністрів у Португалії, 12 серпня офіційно закріпили як цей день. Щороку ООН визначає окрему тему, і у 2026-му вона підкреслює: попри різні умови життя, прагнення молоді у світі багато в чому спільні.
Для України ж молодь відіграє особливо важливу роль, оскільки є рушієм змін. Яскравий приклад – Революція на граніті 1990 року. Лише за 16 днів жовтня 1990 року студенти домоглися виконання своїх вимог, зокрема відставки тодішнього прем’єр-міністра УРСР Віталія Масола та проведення нових виборів.
У Криму молодь також була активною частиною суспільного та культурного життя півострова. Одним із прикладів були ультрас футбольного клубу «Таврія» – вони долучалися до різних подій у Криму, а у 2013 році брали участь у проукраїнських мітингах проти окупації півострова. Після початку російської агресії частина з них приєдналася до Сил оборони України та продовжує захищати державу.
Також до окупації Крим був простором активного молодіжного музичного життя. Упродовж 1993–2013 років на півострові проходив відомий фестиваль «Казантип», а також інші масштабні події, як-от «Джаз Коктебель» і міжнародний метал-фестиваль MHM.
Важливою частиною життя молоді були й культурні ініціативи. Зокрема, у Сімферополі з 2004 року проводили конкурс на честь Лесі Українки «Змагаймось за нове життя!», який об’єднував сотні учасників навколо вивчення творчості української поетеси та збереження культурної спадщини.
Окрім цього, молодь півострова також вшановувала Тараса Шевченка. 9 березня 2014 року, у 200-ту річницю від дня народження поета, тисячі людей вийшли на вулиці – читали його вірші, співали українські пісні та виступали проти окупації півострова.
Однак окупація змінила життя молоді Криму. Росія перетворила молодь на інструмент для досягнення власних цілей – від трудового ресурсу до поповнення лав ворожої армії. Попри це, багато молодих людей продовжують чинити спротив, зберігати українську ідентичність і не підтримувати нав’язані окупантами цінності.
Одним із таких є 32-річний Богдан Зіза, який у травні 2022 року здійснив акцію спротиву в Євпаторії – облив будівлю російської окупаційної адміністрації жовтою та синьою фарбами. За це його затримали та згодом засудили за сфабрикованою справою до 15 років колонії суворого режиму.
Богдан Зіза – не єдиний молодий активіст, переслідуваний за проукраїнську позицію. Серед кримських політв’язнів є чимало молодих людей. Водночас після початку повномасштабного вторгнення частина молоді була змушена залишити Крим і продовжити життя на підконтрольній Україні території. А ті, хто залишився на півострові, стикаються із системним тиском: окупанти обмежують можливості для вільного розвитку, нав’язують пропаганду та мілітаризують молодь.
«За українську мову [окупанти] можуть писати доноси. За будь-яку позицію, яка не сходиться з політикою окупанта можуть бути проблеми. У школах виникають проблеми з адміністрацією, хоча українська і кримськотатарська визнані “за законом”… Є проблеми з доступом до інтернету та сервісів, як через обмеження окупанта, так і через санкції. Якісної освіти, яка визнається у світі, взагалі немає і треба їхати у росію або виїжджати на підконтрольні [Україні] територій. Крим це моє дитинство, яке забрала війна. Крим — це мої друзі та моя любов, яких довелося залишити там, щоб побудувати життя у вільній країні. Крим це гори і ліси, яких не буває ніде», – анонімно поділився у розмові з Представництвом один із молодих жителів Криму, який виїхав з окупованого півострова.
Це вкотре демонструє, що окупанти не лише обмежують права молоді в Криму, а й намагаються впливати на її світогляд та позбавити можливості вільно обирати власне майбутнє.
«Багато викликів, на жаль. Від безпеки до визначення своєї ідентичності в умовах окупації. Молодь там не має таких можливостей, як на підконтрольних [Україні] територіях. Майже всі соцмережі, окрім російських, заблоковані, що значно відрізає нашу молодь від розуміння того, хто вони і що відбувається. Дуже дорого, але можливостей мало: є варіанти вступу або в місцеві окуповані заклади, або в Росію. Зараз дуже важко й дорого виїхати за кордон або на підконтрольні території через безпекові та фінансові проблеми. Та не будемо забувати ще і тиск пропаганди з боку країни агресора, що значно пригнічує молодь», — анонімно поділась у розмові з Представництвом одна із молодих жительок Криму, яка виїхала з окупованого півострова та додала:
«Це назавжди мій дім, моя батьківщина і те, що я ніколи не забуду. Те, де я виросла, і те, що назавжди у моєму серці. Дім, який відібрали, і моє головне бажання це побачити його знову не зруйнованим росіянами, чим вони, на жаль, активно займаються.»
Водночас навіть в умовах тиску й переслідувань молоді українці продовжують зберігати свою ідентичність, відстоювати свободу та робити внесок у майбутнє країни.
У цей день висловлюємо вдячність молодим людям, які щодня доводять свою відданість Україні. Тим, хто боронить нашу свободу в лавах Збройних Сил; волонтерам, які підставляють плече у найскладніші часи; і тим, хто віддав життя за незалежність — ваша мужність назавжди залишиться символом сили та незламності.
Особлива шана молоді, яка на тимчасово окупованих територіях продовжує зберігати український дух. Попри загрозу переслідувань, ви не припиняєте спротиву, оберігаєте свою ідентичність, культуру та віру в єдність і свободу України.
З Днем молоді!