13 лютого 1945 року загинув Володимир Шарафан — один з керівників підпільної української організації Криму, яка працювала в жорстких умовах німецької окупації. У червні 1944 року він був заарештований і через пів року “слідства” та знущань розстріляний НКВС.

Володимир Шарафан народився 1908 року в Києві, навчався у Кіровоградському педагогічному технікумі. Рятуючись від Голодомору, Володимир переїхав до Криму, де став студентом фізико-математичного факультету Сімферопольського педагогічного інституту. По завершенню навчання працював там викладачем фізики.

8 серпня 1941 року Шарафан був мобілізований до Червоної армії. У листопаді разом з однополчанами, не дочекавшись евакуації, знищив техніку та документи й подався до лісу, де був полонений румунськими військовими та відправлений до табору в Карасубазарі (нині Білогірськ). Згодом Володимир тікає з табору та нелегально оселяється в Сімферополі, де знайомиться з провідниками ОУН (Мельниківська) Ярославом Савкою та Борисом Суховерським.

Проте вже у квітні Володимир Шарафан долучився до ОУН (Революціонерів), де працював під псевдонімами “Усач” і “Ша”. Був заступником голови Українського комітету, створеного українськими громадськими діячами Сімферополя у вересні 1942 року, де займався питаннями шкільної освіти, бібліотечної справи та пропаганди.

Разом із Шарафаном у підпільники подалися його мати Раїса Григорівна та вітчим Яків Степанович, вони стали зв’язковими між радянськими підпільниками й партизанами. Сам Володимир мав зв’язки з радянською підпільною групою “Сокіл”, яка діяла у Сімферопольському театрі. Їм він передавав розвіддані про дислокацію німецьких військ, складів зброї і пального, стратегічних об’єктів та списки прислужників гестапо. 

В середині квітня 1944 року, після того, як Крим перейшов під контроль радянських військ, Володимир Шарафан був знову мобілізований до Червоної армії. Він брав участь у звільненні від нацистів Севастополя, боях за Сапун-Гору, Сахарну Головку та Малахів курган, де був тяжко поранений.

У червні 1944 року Володимира заарештував НКВС, основним пунктом обвинувачення була “добровільна здача зі зброєю в руках у полон” у 1941 році. Під час слідства Шарафану інкримінували участь у кримському Українському комітеті та обласному проводі ОУН. На допитах Володимир нікого не видав.

4 грудня 1944 року Володимир Шарафан був засуджений до розстрілу за статтею 58-1 “Зрада батьківщині” — і 13 лютого 1945 року він був страчений.

Після відновлення незалежності України, Шарафан був виправданий у 1993 році військовою прокуратурою Одеського військового округу згідно з законом “Про реабілітацію жертв політичних репресій”.

Того ж року коштом громади на Малаховому кургані в Севастополі було встановлено меморіальну дошку Володимиру Шарафану, проте згодом її зірвали місцеві комуністи. Пізніше на місці, де Володимир Шарафан отримав поранення, встановили закладний камінь під запланований пам’ятник.