13 січня 1681 року в Бахчисараї було укладено мирний договір між Османською імперією, Кримським ханством і Московським царством. Ця угода знаменувала завершення московсько-турецької війни 1676–1681 років та юридично закріпила новий поділ українських земель між сусідніми державами.

Бахчисарайський мир став логічним наслідком активної боротьби за українські землі між Османською імперією, Московським царством і Річчю Посполитою. У 1670-х роках Османська імперія, прагнучи розширити свій вплив, вступила у протистояння за контроль над Правобережною Україною, залучаючи до цього конфлікту васальне Кримське ханство. Таким чином Османська імперія прагнула скористатися  моментом для розширення володінь та впливу в Східній Європі після Національно-визвольної війни 1648-1657 років. 

Гетьман Правобережної України Петро Дорошенко, намагаючись зберегти автономію Гетьманщини, уклав союз з Османською імперією, що дало їй формальний контроль над цими територіями. Московське царство, своєю чергою, прагнуло не допустити османського проникнення на Лівобережжя, що і стало причиною війни між Москвою та Османською імперією. До 1681 року виснаження обох сторін внаслідок тривалої та кривавої війни змусило їх шукати компроміс.

Договір був укладений на двадцять років. Основні положення передбачали поділ України по Дніпру. Лівобережна Україна разом із Києвом залишалася під владою Московського царства, тоді як Правобережна Україна, включно з Південною Київщиною, Брацлавщиною та Поділлям, переходила під контроль Османської імперії.

Територія між Дніпром і Південним Бугом оголошувалася нейтральною зоною, де заборонялося будівництво укріплень і фортець. Запорізька Січ формально визнавалася незалежною, але фактично потрапила під вплив московського царя. Козаки отримували право на вільне плавання Дніпром, риболовлю та добування солі. Водночас кримські татари зберігали свої права на кочівництво і полювання в степах.

Договір також передбачав щорічну виплату данини кримському хану з боку Московського царства. Обидві сторони зобов’язувалися не підтримувати ворогів одна одної.

Бахчисарайський мир закріпив розподіл українських земель між двома великими державами — Османською імперією та Московією. Укладений договір лише закріпив те, що Лівобережна Україна дедалі більше потрапляла під контроль Москви. У тривалій перспективі це призвело до поступового обмеження автономії Гетьманщини та посилення національного гніту.

Правобережна Україна залишилася під османським впливом, що створило сприятливі умови для поширення турецького контролю на цих територіях. Нейтральна зона між Дніпром і Бугом стала своєрідним буфером між двома імперіями, однак її статус був джерелом постійної напруги.

Для Кримського ханства договір означав тимчасову стабільність і зміцнення васальної залежності від Османської імперії. Разом із тим, він заклав передумови для укладення “Вічного миру” 1686 року між Московським царством і Річчю Посполитою, який остаточно закріпив поділ українських земель.

Бахчисарайський мирний договір став черговим етапом у тривалій боротьбі за Україну, яка, не маючи можливості закріпити статус незалежної і суверенної держави, в цей період була ареною інтересів її сусідів, що прагнули встановити контроль над українськими землями для досягнення своїх стратегічних цілей.