Сьогодні в Україні відзначають День добровольця. Це не просто дата у календарі, а день, коли ми вшановуємо тих, хто став на захист України у найскладніші для неї часи.
Саме добровольці у 2014 році першими масово долучилися до оборони України після початку російської агресії. Тоді тисячі громадян без бойового досвіду, але з сильним відчуттям відповідальності за майбутнє країни, вступили до добровольчих підрозділів, допомагали армії, брали участь у захисті українських територій. Багато з них продовжують службу і нині.
Серед них – багато вихідців із Криму. З 2014 року вони беруть участь у бойових діях, волонтерській діяльності та роботі у різних підрозділах сектору безпеки і оборони. Для багатьох із них ця боротьба має особливе значення, оскільки пов’язана з прагненням повернути рідний дім.
Одним із таких є кримський татарин із позивним “Сем“. Після початку повномасштабного вторгнення росії він добровільно став на захист України.
Як розповів “Сем”, він ще до 2022 року розумів, що повномасштабне вторгнення росії неминуче. У травні 2022 року він долучився до Сил оборони, брав участь у бойових діях на Бахмутському напрямку, а також на Харківщині. Після поранення пройшов лікування та реабілітацію і повернувся до служби. Загалом три роки провів у бойовому підрозділі, а нині за станом здоров’я служить у тиловій частині.
Для нього ця боротьба нерозривно пов’язана з Кримом – місцем, куди він прагне повернутися після деокупації півострова.
“Я служу сьогодні, бо для мене принципово, щоб усі українські території були звільнені. Крим – це наша рідна земля. Ми повинні повернути його, щоб там знову могли вільно жити кримські татари і щоб відновлювалася наша культура”.
Серед добровольців не лише чоловіки, а й жінки, як-от 24-річна кримська татарка Каріна Муждабаєва на позивний “Ihtiandra”.
Вона народилася і виросла на Херсонщині поблизу адміністративного кордону з Кримом. Її родина має глибоке коріння на півострові: прабабуся, прадідусь і бабуся народилися та жили там до депортації кримськотатарського народу у 1944 році. Тоді їх разом з іншими кримськими татарами примусово вивезли до Узбекистану. Лише через роки родина змогла повернутися на свою землю.
У 2019 році Каріна розпочала службу в поліції. А у 2023 році після перебування в окупації вона добровільно долучилася до штурмової бригади “Лють”. З 2025 року служить у Головному управлінні Національної поліції в Автономній Республіці Крим.
“Для мене звільнення Криму – це не лише про відновлення територіальної цілісності України. Це про справедливість, про пам’ять моєї родини, яка пережила депортацію, і про право жити на своїй землі вільно. Я вірю, що Генічеськ і Крим обов’язково повернуться додому – в Україну”.
Окремо важливо згадати про полеглих. Один із таких – Олександр Ткаченко, який народився у Севастополі. У 2013 році він розпочав службу в морській піхоті. Після окупації рідного Криму виїхав до Миколаєва. Брав участь у війні на Сході України. Після закінчення контракту переїхав до Ірпеня на Київщині.
Під час повномасштабного вторгнення долучився до оборони Київської області. Був командиром першого штурмового взводу добровольчої ротно-тактичної групи “Ірпінь”, брав участь у звільненні міста. Після звільнення Київщини вступив до лав Служби безпеки України. Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня у 2015 році. Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
“У нього була мрія – вигнати рашистів з Криму та повернутися жити в рідний Севастополь”, – дружина Олександра.
Історій добровольців значно більше, ніж можна розповісти. Кожна з них про особистий вибір, відповідальність та готовність стати на захист своєї країни, коли вона особливо її потребує.
У День українського добровольця ми дякуємо всім, хто добровільно став на захист України, і пам’ятаємо про їхній внесок у боротьбу за свободу та майбутнє нашої держави.