Сьогодні ми відзначаємо 139-ту річницю з дня народження Шефіки Гаспринської – видатної кримськотатарської діячки, журналістки, педагогині, однієї з перших лідерок жіночого руху серед мусульман Криму та всього тюркського світу.

Шефіка Гаспринська народилася 14 жовтня 1886 року в Бахчисараї, у родині Ісмаїла Гаспринського, видатного кримськотатарського просвітника, реформатора освіти, засновника газети “Terciman” (“Перекладач”). Виростаючи в родині, де освіта, культура і рідна мова були центром життя, Шефіка з дитинства сприймала себе частиною великої справи оновлення кримськотатарського суспільства через знання.

Освіту Шефіка здобувала у школі, створеній її батьком за системою джадидизм, яка поєднувала класичні ісламські знання з сучасними навчальними підходами.

З ранніх років вона долучалася до редакційної роботи газети свого батька, допомагала перекладати тексти, листувалася з авторами публікацій, а згодом почала писати власні статті. Перші її публікації, що з’явилися на початку 1900-х років, торкалися питань освіти, культури, становища жінок. Так почалася її тривала й послідовна боротьба за право жінки на знання, працю і громадську участь.

У 1905 році Шефіка Гаспринська заснувала перше жіноче періодичне видання серед мусульман російської імперії “Alem-i Nisvan” (“Жіночий світ”). Це видання виходило в Бахчисараї як додаток до газети “Terciman” і мало на меті створити простір, де жінки могли б ділитися думками, обговорювати освіту, виховання дітей, культуру, питання здоров’я та суспільної ролі. Через сторінки журналу Гаспринська закликала до поширення освіти серед жінок, до подолання упереджень і до залучення жінок у громадське життя. Її ідеї поєднували модерністські просвітницькі погляди з глибокою повагою до традицій ісламу, в якому вона бачила не обмеження, а духовну основу для розвитку. Журнал мав читачок не лише в Криму, але й у Казані, Баку, Тифлісі, Тебрізі, Стамбулі. Таким чином діяльність Шефіки виходила далеко за межі Криму, вона фактично стала однією з перших жінок-публіцисток у всьому тюркському світі.

Події 1917 року стали переломними для Криму і всієї імперії. Після Лютневої революції кримськотатарський народ розпочав процес національного самовизначення, і Шефіка Гаспринська активно долучилася до цього руху. Вона стала однією з організаторок Виконавчого комітету мусульманок Криму – організації, що об’єднала жінок для боротьби за громадянські права, рівність в освіті та участь у політичному житті. Під її керівництвом у багатьох містах Криму створювалися жіночі осередки, проводилися збори, конференції, читання.

У межах діяльності Курултаю кримськотатарського народу 1917 року Шефіка виступала за повноправну участь жінок у національному русі. Вона вважала, що неможливо побудувати вільне суспільство, якщо половина його – жінки, які залишаються поза процесами освіти й розвитку.

Після окупації Криму більшовиками й розгрому Кримської Народної Республіки Шефіка Гаспринська змушена була залишити батьківщину. Оселившись у Стамбулі, вона не припинила своєї громадської діяльності. У Туреччині Гаспринська працювала директоркою притулку для дітей-сиріт, брала участь у роботі Турецького Червоного Півмісяця, допомагала родинам емігрантів із Криму. У 1930 році заснувала Союз кримськотатарських жінок, який займався питаннями освіти, соціальної підтримки та збереження кримськотатарської культури серед діаспори. Вона публікувалася в турецьких і кримськотатарських виданнях, підтримувала контакти з колишніми соратниками, брала участь у зустрічах і культурних заходах кримськотатарської громади.

Шефіка Гаспринська прожила у Туреччині понад півстоліття. Вона відійшла у вічність 31 серпня 1975 року в Стамбулі, похована на кладовищі міста Зінджирликую.