15 серпня в Україні відзначають День археолога. Це день людей, які досліджують минуле за речами, що залишилися після тих, хто жив на наших землях сотні й тисячі років тому.
У Криму археологічних пам’яток особливо багато. Інкерманська долина — одна з найбільш насичених ними територій Південно-Західного Криму. Тут поруч знаходяться пам’ятки різних епох — від давніх поселень до середньовічних споруд.
Одна з найважливіших — Уч-Баш, давнє поселення на плато над Інкерманськими штольнями. Його перша назва — Чортове городище.
Серед дослідників Інкерманської долини був український археолог і музейник Олександр Тахтай. Він вивчав пам’ятки Криму та Нижнього Подніпров’я і одним із перших звернув увагу на зв’язки між давніми культурами цих регіонів.
Під час Другої світової війни Тахтай залишився в Севастополі. Разом із працівниками Херсонеського музею він намагався врятувати колекції, які не вдалося евакуювати. Експонати та мозаїки ховали, щоб вони не були знищені або вивезені. Після війни радянська влада звинуватила Тахтая у «зраді Батьківщині». У 1949 році його засудили до 25 років таборів. До 1955 року він перебував в ув’язненні. Археолог помер у 1963 році й досі не реабілітований. До останнього часу в Донецькому музеї зберігалася його нова так і не реалізована музейна концепція. Його справа досі зберігається в Сімферополі в архіві управління колишнього СБУ-нинішнього фсб…
Його інтерес до Інкерманської долини продовжили інші дослідники.
У 1952–1953 роках археологи досліджували поселення. Знахідки показали, що його мешканці займалися не лише полюванням і скотарством.
Вони вирощували зернові культури, займалися ремеслами, обробляли камінь, кістку та ріг, виготовляли кераміку й металеві вироби. На Уч-Баші виявили залишки залізоробної майстерні. Тут працювали печі, у яких давні майстри виробляли метал. Поселення стало одним із найдавніших центрів залізоробного виробництва у Північному Причорномор’ї. Але інтерпретацію розкопок довелося відкласти. Виявилось, замість диких мисливців тут жили розвинені ремісники. Результати шокували вчених і не підходили під радянські підручники.
Під Уч-Башем також розташовані Інкерманські штольні.
У 1930-х роках тут створили великий підземний комплекс: склади, шпиталь, медсанчастину, виробничі приміщення та інші об’єкти. Під час Другої світової війни у штольнях зберігали боєприпаси Чорноморського флоту.
28 червня 1942 року їх замінували та підірвали. Всередині залишалися поранені, працівники та цивільні.
Довгий час радянська влада замовчувала масштаби трагедії. Пізніше оприлюднені документи показали, що людей із штолень не евакуювали.
Вже за часів незалежності, Україна почала працювати над розмінуванням Інкерманських штолень. У 2006 році українські археологи повернулися до дослідження Уч-Баша. Під час експедицій вони зібрали тисячі археологічних матеріалів. Там, де археологічні шари були пошкоджені, проводили рятівні розкопки.
Поступово з’явився план створити тут музейний комплекс. Він мав розповідати і про давню історію Уч-Баша, і про трагедію Інкерманських штолень. Дослідники підготували концепцію музею, документацію на земельну ділянку та облікові документи на Уч-Баш, як пам’ятку археології національного значення. Але завершити задум не встигли. У 2014 році росія окупувала Крим.
Замість археологів на плато Уч-Баша знову прийшли військові. Замість планів створення музею — використання цієї території для військових потреб росії.
Сьогодні Уч-Баш залишається на тимчасово окупованій території. Але результати українських експедицій зберігаються в Україні. Вони дають можливість досліджувати минуле Криму навіть тоді, коли доступ до самої пам’ятки неможливий, бо археологія допомагає говорити фактами там, де намагаються переписувати історію.
Дякуємо українським археологам, які працюють над дослідженням та збереженням нашої спадщини та правдивої історії.