16 листопада 1917 року в Ханському палаці Бахчисараю відбулося урочисте відкриття першого кримськотатарського національного музею. Його створення стало важливим етапом національного відродження кримськотатарського народу та започаткувало системну роботу зі збереження і дослідження його історико-культурної спадщини.
Ідея заснування музею виникла на тлі революційних подій 1917 року, які спричинили хвилю національного пробудження кримських татар. З ініціативою створення культурної інституції виступили провідні громадсько-політичні діячі кримськотатарського руху – Номан Челебіджіхан, Джафер Сейдамет, Осман Акчокраклі та Асан Сабрі Айвазов.
У жовтні 1917 року було ухвалено рішення про створення Музею тюрко-татарської культури. Його розмістили в Ханському палаці – колишній резиденції кримських ханів династії Ґераїв, яка протягом століть залишалася одним із головних символів кримськотатарської державності та культури.
Однією з ключових постатей у становленні музею став Усеїн Боданінський – кримськотатарський художник, етнограф, археолог і музеєзнавець, який очолив новостворену установу. Під його керівництвом музей перетворився на важливий осередок дослідження та збереження кримськотатарської культурної спадщини.
Музейні колекції поповнювалися традиційним одягом, вишивкою, килимами, керамікою, ювелірними виробами, зброєю, рукописами та іншими пам’ятками матеріальної культури. Водночас музей проводив археологічні дослідження, організовував реставраційні роботи та сприяв збереженню історичних об’єктів Криму.
Діяльність установи виходила далеко за межі півострова. У 1925 році предмети кримськотатарського декоративно-ужиткового мистецтва з музейних збірок представили на Міжнародній виставці декоративного мистецтва і промисловості в Парижі. Представлені вироби отримали міжнародне визнання, а колекцію було відзначено срібною медаллю.
Подальша історія музею була позначена сталінськими репресіями. У 1934 році Усеїна Боданінського усунули від керівництва установою. У 1937 році його заарештували, а 17 квітня 1938 року розстріляли разом з іншими представниками кримськотатарської інтелігенції.
Після депортації кримськотатарського народу 18 травня 1944 року музей утратив свій національний характер. Частину його колекцій було втрачено, вилучено або розпорошено. Водночас сам архітектурний ансамбль Ханського палацу вдалося зберегти завдяки зусиллям директорки музею Марії Кустової, учениці Усеїна Боданінського.
Після початку російської окупації Криму у 2014 році Ханський палац знову опинився під загрозою. У 2017 році окупаційна адміністрація розпочала так звані «реставраційні» роботи із застосуванням сучасних будівельних матеріалів і технологій, що призвело до пошкодження автентичних елементів історичного комплексу.
У 2025 році стало відомо про знищення історично цінного розпису під час проведення робіт. У 2026 році окупаційна адміністрація відкрила в палаці «оновлену» експозицію, значну частину якої присвятила російській імператриці Катерині II, за правління якої у 1783 році Російська імперія анексувала Кримське ханство.
Історія першого кримськотатарського національного музею відображає складний шлях кримськотатарського народу – від національного відродження на початку ХХ століття через радянські репресії та депортацію до сучасної боротьби за збереження культурної спадщини в умовах російської окупації.
Ханський палац залишається унікальною пам’яткою кримськотатарської палацової архітектури та невіддільною частиною історико-культурної спадщини України. Його збереження, захист автентичності та відновлення повноцінного функціонування як осередку кримськотатарської культури є важливими завданнями в контексті майбутньої реінтеграції Криму.