Розглядаючи вишиванку, ми оживлюємо орнамент, активуємо оберіг, який заповіли наші предки. Сплетіння кольорових ниток таїть самобутній код українського етносу, основу світогляду та крізь вікову естетику нашого роду.

Надягти вишиту сорочку — доторкнутися до культурної спадщини, відчути на собі оречевлену красу української душі та заявити про свою ідентичність. Українці кров’ю продовжують відважно виборювати право на діалог поколінь, на єдність нації, на вишивку на своїх грудях і зап’ястях.

Українська вишита сорочка є не лише гарним вбранням, а й відображенням культури й побуту кожної окремої області України. Кожен регіон України може похвалитися своїм унікальними вишиванками. Вони відрізняються фасонами, кольором, способом вишивання, орнаментом і візерунками. Ближче до півдня і сходу України на вишиванці з’являються візерунки квітів.

Вишитий одяг є незмінним атрибутом і корінних народів України, зокрема кримських татар. Але природно, що їхня вишивка відрізняється від більшості типових на материковій Україні. Важливими тут є контрасти (які можна побачити й на народному верхньому одязі). Вони часто використовують квітчасті орнаменти з ніжними кольорами, правильно підбираючи кожну квітку. А назва такого орнаменту — орьнек. Переплетення різних культур на Кримському півострові сформували унікальне відображення вишивки, що зайняло почесне місце в традиціях України загалом.

Кримськотатарський народ, як ніхто інший, знає, що таке захищати своє мистецтво, зберегти його за тисячі кілометрів від дому, прославляючи голоси пращурів як у 1944, так і 80 років по тому. Витончені букме, татар ішлеме, теллі, сюзане закарбували в собі кримськотатарську автентику квіткових орнаментів: кольором ніжних, а силою — незламних.

Всесвітній день вишиванки — свято єднання, любові до рідного і гордості бути собою у будь-якому куточку світу, доносячи голоси пращурів до співгромадян і решти людства.