18 березня 2014 року російські військові та підконтрольні їм озброєні формування атакували 13-й фотограметричний центр у Сімферополі. Тоді на службі перебував Сергій Кокурін – український військовий, прапорщик. 

Під час штурму він перебував на спостережній вежі автопарку частини. Російські спецназівці увірвалися до частини та вбили його двома пострілами. Йому було 36 років. На момент його загибелі родина чекала на народження другої дитини. 

Смерть Сергія Кокуріна стала однією з перших трагічних подій, які остаточно зруйнували російський міф про нібито “безкровне” захоплення Криму. Насправді за російськими заявами стояли зброя, силовий тиск, штурми українських частин і людські втрати. росія прийшла в Крим не з миром, а з насильством, і загибель українського військового в центрі Сімферополя стала прямим доказом цього.

Сьогодні ім’я Сергія Кокуріна є не лише частиною хроніки перших днів окупації. Це ім’я людини, яка залишилася вірною військовій присязі та Україні в час, коли вирішувалася доля півострова. 

Його загибель нагадує про те, що окупація Криму почалася не з політичних декларацій, а зі збройної агресії, спрямованої проти української державності, українських військових і всіх, хто не погоджувався з насильницьким захопленням півострова.

Пам’ять про Сергія Кокуріна – це пам’ять про перший смертельний постріл цієї війни і про ціну, яку держава та її громадяни заплатили за право залишатися українцями.