Після проголошення незалежності у 1991 році Україна зіштовхнулася з низкою системних викликів, серед яких одним із найгостріших став розподіл Чорноморського флоту СРСР. Російське керівництво не бажало втрачати контроль над флотом і протидіяло будь-яким спробам України взяти під свою юрисдикцію частину кораблів та інфраструктури. Протистояння загострювалося, поступово переходячи від політичного тиску до загрози відкритого конфлікту.
У 1992 році ситуація у Чорноморському флоті загострилася — українські офіцери та матроси почали відкрито присягати на вірність Україні. Так, до 20 січня того ж року всі військовослужбовці в Україні, в тому числі чорноморці, мали скласти українську присягу, але через позицію проросійського командування Чорноморський флот так і не був приведений до української присяги.
18 січня першим військову присягу на вірність українському народові склав командир роти — капітан 3-го рангу Олександр Клюєв. Слідом за ним присягу урочисто прийняли його заступник, капітан 3-го рангу Віктор Кравченко, а також командири навчальних взводів: капітан 3-го рангу Борис Цимбал, капітан-лейтенант В’ячеслав Гладніков, мічман Сергій Рябінін і його заступник мічман Олег Бєлов. До складу першої групи також увійшов старшина роти — старший мічман Микола Журавльов.
Разом із ними присягу склали інші досвідчені офіцери та мічмани: капітан 2-го рангу Микола Тихонов, капітани 3-го рангу Яків Древаль і Петро Піддубний, а також понад 20 мічманів зі складу особового складу Школи водолазів.
Вже 22 лютого 880-й окремий батальйон морської піхоти флоту в Севастополі присягнули Україні — і були розформовані наказом з Москви через кілька днів. Це стало уроком для інших — ті, хто присягали українській державі, стикалися з подальшими репресіями: загрозами звільнення, дисциплінарними стягненнями, а іноді й примусовим переміщенням в інші частини флоту або психологічним тиском.
21 липня 1992 року сторожовий корабель СКР-112 зробив історичний крок: першим з кораблів флоту підняв синьо-жовтий прапор і вирушив із кримської бази Новоозерне до Одеси, приєднавшись до складу новостворених Військово-Морських Сил України.
Напередодні, у ніч з 20 на 21 липня, на борт СКР-112 таємно піднялися українські офіцери, щоб убезпечити екіпаж від можливого втручання з боку проросійських сил. Вранці командир корабля, капітан-лейтенант Сергій Настенко, провів нараду з офіцерським складом. Було підтверджено: екіпаж вже склав присягу на вірність Україні й готовий діяти відповідно до запланованої операції.
О 8:15 ранку корабель СКР-112, посилаючись на необхідність участі в навчаннях, офіційно отримав дозвіл на відхід від причалу в Новоозерному. У цей вирішальний момент на щоглі було піднято синьо-жовтий державний прапор України — вперше на бойовому кораблі флоту. Цей жест був не лише символічним, а й політичним викликом. Попри спробу капітана 3-го рангу Сергія Семенова зірвати операцію і вплинути на рішення екіпажу, його оперативно ізолювали від управління. Після цього СКР-112 упевнено вийшов у відкрите море, розпочавши свій історичний рейд до Одеси під українським прапором.
Втім, на шляху до Одеси корабель зіткнувся з масштабною операцією перехоплення з боку російського командування. За ним вирушили кораблі, катери та авіація. Особливо небезпечно зблизився ракетний корабель “Разітєльний”, який погрожував тараном. Попри це, український екіпаж зберіг холодну кров і майстерно маневрував, уникаючи зіткнення. Вогонь у відповідь не відкривався — головною метою була безпечна доставка корабля до українського порту без кровопролиття.
Близько 19:00 СКР-112 прибув до Одеси, де його урочисто зустріли як перших героїв українського флоту. Люди зустрічали екіпаж з квітами, сльозами радості та словами вдячності — це була одна з перших великих моральних перемог незалежної України.
Згодом СКР-112 отримав нове ім’я — U-132. Він став першим бойовим кораблем, що офіційно увійшов до складу ВМС України. До осені 1997 року базувався у Севастополі. Командир Сергій Настенко та інші члени екіпажу були відзначені державними нагородами за вірність присязі, сміливість і патріотизм.
Цей рейд назавжди залишився в історії як символ рішучості, гідності та боротьби за суверенітет. Він довів, що навіть один корабель із відданим екіпажем може змінити хід історії. У часи, коли Україна знову змушена боронити свою свободу, приклад СКР-112 надихає нові покоління захисників. Це нагадування, що справжня сила нації — у її людях, їхній згуртованості, відвазі та готовності боротися за майбутнє.