Закон врегульовує питання правового статусу корінних народів України та встановлює правові гарантії на повне володіння всіма правами людини і основоположними свободами особам, які належать до корінних народів України; надає максимальний захист культурних, інформаційних та інших прав корінних народів, а також механізми та інструменти роботи з державою, зокрема, через їхні представницькі органи.

Це один з перших кроків, направлених на виконання Стратегії деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в контексті відновлення та забезпечення прав представників кримськотатарського народу та інших корінних народів України.

За текстом Закону, “корінний народ України” – це автохтонна етнічна спільнота, яка сформувалася на території України, є носієм самобутньої мови і культури, має традиційні, соціальні, культурні або представницькі органи, самоусвідомлює себе корінним народом України, становить етнічну меншість у складі її населення і не має власного державного утворення за межами України.

Корінні народи мають право на самовизначення у складі України та політичний статус у межах Конституції та законів України. Вони мають колективне та індивідуальне право на повне володіння всіма правами людини та основоположними свободами. На дотримання, відродження та розвиток своїх духовних, релігійних та культурних традицій і звичаїв, збереження матеріальної та нематеріальної культурної спадщини; визначення переліку власних місць та об’єктів релігійного та культурного значення; відновлення своєї історичної топоніміки; співпрацю із закладами освіти задля забезпечення вивчення своєї мови, історії, культури корінного народу.

Законом забороняється заперечення етнічної приналежності чи етнічної самобутності корінних народів України.