22 квітня 1918 року розпочалася одна з найуспішніших військових операцій Армії Української Народної Республіки — Кримський похід під командуванням полковника Петра Болбочана. 

Її метою було звільнення Криму від більшовицьких сил, відновлення контролю над стратегічно важливим регіоном та недопущення втрати Чорноморського флоту.

Операція відбувалася в умовах складної воєнно-політичної ситуації після укладення Брест-Литовського миру. Українське керівництво усвідомлювало значення Криму для безпеки держави, контролю над морськими шляхами та стабільності південного напрямку.

Кримська група Армії УНР під проводом Болбочана діяла швидко й рішуче. Українські підрозділи звільнили Джанкой, а згодом увійшли до Сімферополя. Успішне просування стало свідченням високого рівня організації та боєздатності українського війська.

Окреме значення мала позиція щодо Чорноморського флоту, який розглядався як важливий елемент української державності. Тож встановлення контролю над Кримом мало не лише військовий, а й політичний вимір.

Попри подальші зовнішньополітичні обставини, які не дали закріпити результат операції, Кримський похід 1918 року став важливим етапом української боротьби за державність. Він засвідчив, що Крим посідав важливе місце у стратегічному баченні Української Народної Республіки.

Сьогодні ми згадуємо цю подію як приклад рішучості, державницького мислення та боротьби за український Крим.