Двадцять років тому, 23 березня 2005 року російський корабель “Ніколай Фільченков” без дозволу перетнув державний кордон України в районі Феодосії та розпочав висадку морського десанту.
Інцидент відбувся за деякий час після Помаранчевої революції, що можна розцінювати як спробу росії продемонструвати свою силу та вплив в Україні. Подібні дії є частиною гібридної війни, яку росія веде проти України протягом багатьох років.
Об 7:55 за київським часом великий російський десантний корабель “Ніколай Фільченков”, який входив до складу 197-ї бригади десантних кораблів чорноморського флоту рф, самовільно перетнув державний кордон України в районі міста Феодосія. Об 10:40 без жодного дозволу, і навіть без інформування української сторони, почалася висадка на український берег 382-го окремого батальйону морської піхоти чф росії (місце базування — місто тємрюк краснодарського краю росії) чисельністю 142 осіб особового складу та 28 одиниць бойової техніки.
Коли до місця висадки російського десанту прибули українські офіцери-прикордонники, росіяни поводилися зухвало і нахабно, заявляючи, що буцімто попереджали про свої навчання. Врешті, після настійливих вимог наших прикордонників, російські десантники залишили українську територію, перед тим натякнувши, що поставлене завдання виконали.
Реакція України на інцидент була рішучою: Міністерство закордонних справ України того самого дня відреагувало нотою, в якій зазначено, що російська сторона грубо порушила положення двосторонньої угоди від 28 травня 1997 року про статус й умови перебування чф росії на суверенній території України, а також порушила законодавство України про режим державного кордону й порядок допуску підрозділів збройних сил інших держав на територію України.
“Такі дії є неприпустимими та порушують двосторонні угоди між Україною та росією” — заявив тодішній міністр закордонних справ України Борис Тарасюк, а глава СБУ Олександр Турчинов заявив, що “росія нахабнітиме до того ступеня, поки ми їм це дозволимо”.
Верховна Рада України вимагала розслідування факту збройного вторгнення, а низка народних депутатів наполягала на ухваленні рішення про дострокове виведення російського флоту з території України. Президент України Віктор Ющенко назвав дії росіян “аляпуватими”. росія визнала неправомірність своїх дій, пояснивши їх “технічною помилкою”, однак після початку війни у 2014 році ця версія виглядає непереконливо.
Цей інцидент став черговим прикладом зневажливого ставлення російської федерації до суверенітету та територіальної цілісності України. Ігнорування міжнародного законодавства та нехтування кордонами суверенних держав є типовим методом ведення зовнішньої політики російської федерації. Подібні дії є частиною багатовікової історії російського імперіалізму, який ніколи не визнавав законних кордонів сусідніх держав.
Варто нагадати, що цей випадок не був поодиноким. У 2003 році росія здійснила провокацію на острові Тузла, намагаючись незаконно змінити морський кордон між двома країнами. Ці події є ланками одного ланцюга: у 2014 році росія розпочала війну проти України, окупувавши Крим та розв’язавши збройний конфлікт на сході країни. А у 2022 році росія вже розпочала повномасштабне вторгнення.
росія систематично порушує міжнародні домовленості та вдирається в чужі води. Подібні інциденти неодноразово фіксувалися в Балтійському морі, де російські військові кораблі та літаки без попередження порушували кордони інших держав, створюючи напружені ситуації та загрозу для безпеки судноплавства.
Наприклад, у 2023 році Фінляндія, яка нещодавно приєдналася до НАТО, неодноразово заявляла про випадки порушення її повітряного простору російськими військовими літаками. Такі дії є частиною російської стратегії з демонстрації сили та дестабілізації регіональної безпеки, що підкреслює необхідність пильного спостереження за діями росії в усіх акваторіях.
Україна, яка має гіркий досвід російської агресії, є важливим джерелом інформації для міжнародних партнерів щодо методів і стратегій росії. Інцидент 2005 року, як і низка подібних, нагадують нам про постійну загрозу, яку становить російська федерація для всього цивілізованого світу, та про необхідність бути пильними й готовими до захисту нашої держави від будь-яких посягань. Історія показує, що ігнорування агресивних дій росії лише заохочує її до подальшої ескалації, що підтверджують події 2014 та 2022 років.
Для міжнародних партнерів важливо усвідомити, що дії росії в Криму у 2005 році були частиною довгострокового плану з дестабілізації України та встановлення контролю над стратегічно важливими регіонами. Україна має цю пам’ять, і міжнародні партнери варто до неї звертатися, щоб запобігти подібним діям у майбутньому.