Ілля Ілліч Казас народився 23 березня 1832 року в місті Ермєні-Базар (Ermeni Bazar, після 1921 року — Армянськ) у Криму. Представник караїмського народу став видатним діячем, поєднавши в собі таланти просвітника, педагога та поета, а його діяльність охоплювала широке коло культурних та освітніх інтересів. 

Перші знання Ілля Казас здобув у п’ятирічному віці в місцевому “мідраші” (парафіяльному караїмському училищі). Вищу освіту він отримав спочатку в Московському університеті (1853–1855), а потім продовжив навчання в Санкт-Петербурзькому університеті (1855–1859), який закінчив з відзнакою, здобувши ступінь кандидата університету (академічний ступінь в російській імперії). Ілля Казас став одним із перших караїмів, які здобули вищу освіту сучасного зразка та науковий ступінь, що відкрило для нього шлях до видатної просвітницької діяльності. 

Одразу після закінчення університету в 1859 році Ілля Казас відкрив приватну караїмську школу в Одесі, зробивши перший крок на шляху своєї плідної педагогічної діяльності. У період з 1863 по 1881 роки він працював у Сімферопольській чоловічій казенній гімназії, ініціював створення та був інспектором Сімферопольської татарської учительської школи. Зусиллями просвітника засновано Сімферопольське караїмське жіноче училище та Олександрівське духовне караїмське училище в Євпаторії, де він обіймав посади інспектора, викладача та вихователя.

Ілля Казас зробив значний внесок у розвиток і збереження караїмської мови та літератури. Його навчальні посібники стали важливим інструментом у популяризації освіти, серед них — “Лерегель Гайладім” (לרגל היילדים, “Керівництво для дітей”, написане на івриті), “Російський буквар для татарських народних училищ” та “Підручник російської мови для татарських елементарних шкіл”. Його поетичні твори, сповнені любов’ю до рідного народу, збагатили караїмську літературу та посприяли зростанню національної самосвідомості.

Просвітник володів 11 мовами, завдяки його зусиллям сучасники познайомилися з багатьма відомими літературними творами. У роботах “Торат Гаадам” (תורת האדם – “Теорія людини”) і “Ківшоно Шель Олам” (כבשונו של עולם – “Таємниці світу”), Ілля Казас представив переклади скорочених і перероблених ним творів французьких письменників Поля Жане і Жюля Симона.

Авторитет Іллі Казаса серед кримських караїмів був надзвичайно високим, про що свідчить його роль радника гахама (духовного і світського голови караїмської громади) Самуїла Пампулова. Він також активно займався науковою та громадською діяльністю, з 1887 року був товаришем голови Таврійської губернської вченої архівної комісії, де долучався до збереження історичних документів регіону.

Ілля Казас помер 14 січня 1912 року в Євпаторії та був похований на місцевому караїмському кладовищі. Могильний пам’ятник нині зберігається в лапідарії (експозиції написів на камені) караїмських кенас у Євпаторії.

Пам’ять про видатного просвітника жива й сьогодні. Меморіальну дошку Іллі Казаса встановлено на будівлі колишньої чоловічої гімназії Сімферополя (нині — школа № 1), а у 1990 році Кримським відділенням Українського Фонду Культури заснована премія імені І. І. Казаса, яка присуджується за вагомий внесок у відродження, збереження та розвиток культури, мови та історії караїмського народу.