23 серпня 1939 року Радянський Союз і нацистська Німеччина підписали договір про ненапад, відомий як Пакт Молотова–Ріббентропа. Його таємні протоколи передбачали розподіл сфер впливу у Центральній та Східній Європі між двома тоталітарними режимами.

За кілька днів Німеччина напала на Польщу. Так почалася Друга світова війна в Європі.

Для України 23 серпня — не просто дата в історичному календарі. Це день, коли ми згадуємо мільйони людей, чиї життя були зруйновані нацистським і сталінським режимами.

Крим у роки Другої світової війни пережив нацистську окупацію. Нацисти проводили масові розстріли, переслідували та знищували цивільне населення. Одними з найбільших груп жертв стали євреї, кримчаки та кримські роми чінґєнє.

Але після звільнення півострова від нацистської окупації репресії не припинилися.

У травні 1944 року радянська влада депортувала кримськотатарський народ із Криму. Людей у товарних вагонах вивозили до віддалених районів СРСР. Пізніше з півострова були виселені також болгари, вірмени, греки та представники інших національних спільнот.

Для депортованих це означало втрату дому, майна, звичного життя та можливості вільно повернутися на Батьківщину. Багато людей не пережили перших років заслання.

Історія Криму показує, до чого призводить політика тоталітарних режимів, коли держава ставить свою ідеологію вище за життя та права людини.

Сьогодні ці уроки залишаються актуальними.

Крим знову окупований росією. На півострові переслідують кримських татар, незаконно ув’язнюють громадян України, обмежують свободу слова та намагаються витіснити українську ідентичність.