Після Лютневої революції 1917 року на території Російської імперії, зокрема в Криму, розпочалося активне національне відродження українців. До того часу українці півострова не мали організованих форм громадського чи військового життя — їх українська ідентичність часто стиралася навіть у переписах населення. Вже в березні 1917 року у Сімферополі відбулися перші збори українців місцевого гарнізону, які згодом утворили Сімферопольську українську громаду, почали відновлювати діяльність “Просвіти”, друкувати українську пресу та формувати військові ініціативи.

17 травня 1917 року було ухвалено рішення про створення Кримського комітету Українського військового клубу імені гетьмана Петра Дорошенка, метою якого стало формування окремого українського полку. Це відбувалося паралельно з процесами в Києві, зокрема Всеукраїнським військовим з’їздом, що також мав участь делегатів з Криму та українців Чорноморського флоту. Важливу роль у формуванні полку відіграв Юрій Тютюнник — офіцер запасного батальйону, який створив у своєму підрозділі український військовий клуб і став ініціатором організаційної структури полку.

Кульмінацією стало 24 травня, коли в Сімферополі відбулася масова маніфестація з нагоди Шевченківського свята, що перетворилася на перший акт військової самоорганізації українців у Криму. На центральному майдані міста зібралися понад 15 тисяч людей під синьо-жовтими прапорами — з піснями, гаслами, військовим парадом та духовним молебнем. Публічно проголошено створення Першого Сімферопольського полку імені гетьмана Петра Дорошенка, що очолив 25-річний поручник Юрій Гордієв-Хвилинський. Від імені комітету виступив один із лідерів — ймовірно Юрій Тютюнник — із натхненною промовою, яка завершилася закликом до рішучих дій. У відповідь площа вибухнула схвальними вигуками.

Негайно після мітингу сформовані сотні під українським прапором рушили до казарм, зайняли їх, виставили озброєну варту і почали вишколи українською мовою. Фактично, Сімферопольський гарнізон перейшов під контроль української військової формації. Спроби роззброєння з боку проросійських елементів зазнали поразки — українці були організовані, озброєні та рішуче налаштовані.

Підтримку українцям надали також кримськотатарські військові: вже за два дні у Сімферополі сформувався окремий татарський курінь, демонструючи солідарність у боротьбі з імперськими силами.

У наступні місяці полк відігравав важливу роль у військовому житті регіону — підтримав Кримську Народну Республіку, надсилав делегації на військові з’їзди в Київ та долучався до боротьби за українську державність в умовах революційної доби.