241 рік тому, 21 лютого (10 за старим стилем) 1784 року російська імператриця Єкатєріна II видала указ про перейменування порту і міста Ахтіяр на Севастополь. Незадовго до цього, 13 лютого (2 за старим стилем) 1784 року подібним указом з окупованих у 1783 році земель Кримського ханства було утворено Таврійську область.
День заснування українського Севастополя припадає на 14 (3 за старим стилем) червня. Саме цього дня у 1783 році російським контрадміралом шотландського походження Томасом Макензі було закладено перші чотири будівлі міста: каплицю Миколи Чудотворця, будинок командувача флоту, Графську пристань та адміралтейську кузню.
Однак, вперше гавані майбутнього Севастополя було досліджено російськими моряками ще під час російсько-турецької війни 1768—1774 років та першої окупації Криму російськими військами. Восени 1771 року до Ахтіярської бухти (зараз Севастопольська) прибув загін штурмана Івана Батурина, та влітку 1778 року, коли у бухті базувалися кораблі командувача Кримського корпусу генерал-поручика Алєксандра Суворова.
Новозасноване у 1783 році місто мало назву Ахтіяр, як і сусіднє кримськотатарське поселення Ак’яр (Ахтіяр), що було відоме з 1686 року. Ця назва перекладається з кримськотатарської мови як “білий обрив”.
Сучасну же назву місто отримало лише у наступному 1784 році. У наказі “Про влаштування нових укріплень по кордонах Катеринославської Губернії” було сказано про необхідність заснувати “велику фортецю Севастополь, де нині Ахтіяр і де мають бути адміралтейство, корабельня для першого рангу кораблів, порт і військове поселення”.
Автором нової псевдодавньогрецької назви вважається Катеринославський та Таврійський генерал-губернатор князь Потьомкін. Наприклад, в “Історичному путівнику Севастополем”, виданому в 1907 році під редакцією російського військового історика генерал-майора Андрія Зайончковського, йдеться, що місто було назване імператрицею Севастополем за пропозицією Потьомкіна.
Назву “Севастополь” можна перекласти як “величне”, “гідне поклоніння місто” (від грецького σεβαστος — “високошановне”, “священне” і πολις — “місто”), однак найточніше назва перекладається як “місто Божественного”, тобто місто імператора. Саме таке значення мали назви численних історичних Себастополісів, що виникали за часів римського імператора Августа, який мав титул Божественного.
Потьомкін, який добре знав про це, не забув утішити свою покровительку-імператрицю та зміцнити своє становище при троні, запропонувавши таку пишну назву для міста. Якраз у той період Єкатєріна II була захоплена “Грецьким проєктом”, який передбачав знищення Османської імперії та поділ її територій між росією, Священною Римською імперією та Венеціанською республікою.
Придумана Єкатєріною II назва могла і не закріпитись. Після її смерті, щоб помститися зненавидженій матері, наступний російський імператор Павєл I повернув місту історичне ім’я Ахтіяр. Воно збереглося і після вбивства імператора, протримавшись до смерті Алєксандра I. І лише у 1826 році Ніколай I знову перейменував місто на Севастополь, щоб виконати волю своєї бабусі.