Щороку 30 серпня міжнародна спільнота відзначає Міжнародний день пам’яті жертв насильницьких зникнень. Цей день, встановлений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН у 2010 році, покликаний привернути увагу до проблеми насильницьких зникнень та висловити солідарність із родинами, які роками живуть у невідомості, не отримуючи відповідей про долю своїх рідних.

Насильницьке зникнення визначається як арешт, утримання чи викрадення особи, здійснене державними структурами або за їхнім схваленням, коли факт позбавлення волі приховується, а місце перебування особи не розголошується. Це грубе порушення прав людини, яке прирівнюється до злочину проти людяності.

Міжнародна конвенція про захист усіх осіб від насильницьких зникнень, ухвалена ООН, чітко закріплює: жодні війни, політична нестабільність чи надзвичайні обставини не можуть виправдати насильницькі зникнення. Україна приєдналася до Конвенції у 2015 році, підтвердивши свою відданість захисту прав людини та верховенству міжнародного права.

Після початку тимчасової окупації Кримського півострова російською федерацією у 2014 році насильницькі зникнення стали одним із ключових інструментів терору і придушення інакомислення. Окупаційна влада використовує викрадення для переслідування проукраїнських активістів, представників кримськотатарського народу, журналістів та громадських діячів.

За даними правозахисних організацій з 2014 року у Криму зафіксовано понад 100 випадків насильницьких зникнень, 21 особа досі вважається зниклою безвісти. Також задокументовано випадки катувань та позасудових страт, багатьох людей утримували без зв’язку з родинами та адвокатами. Зокрема зростає кількість викрадень жінок: за даними організації “Кримський процес”, щонайменше 7 жінок зникли і досі не повернулися додому.

Першим трагічним символом насильницьких зникнень у Криму став проукраїнський активіст Решат Аметов. Його викрали 3 березня 2014 року в Сімферополі під час одиночного протесту проти окупації. Через два тижні його тіло було знайдено зі слідами катувань. Ці злочини носять системний характер та є складовою політики переслідування на окупованих територіях.

Україна послідовно документує всі факти насильницьких зникнень на тимчасово окупованих територіях та інформує про них міжнародні правозахисні інституції. Представництво Президента України в АР Крим наголошує, що насильницькі зникнення є воєнними злочинами та злочинами проти людяності, що підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Україна закликає посилити міжнародний тиск на рф, забезпечити доступ гуманітарних та правозахисних місій на окуповані території та гарантувати безпеку цивільного населення.

30 серпня ми згадуємо всіх, хто став жертвою насильницьких зникнень у Криму та на інших окупованих територіях України. Ми продовжимо боротися за правду, свободу та повернення кожного українця додому.