4 лютого 1945 року, рівно 80 років тому, в Лівадійському палаці поблизу Ялти розпочалася одна з ключових дипломатичних зустрічей Другої світової війни — Ялтинська (Кримська) конференція. Лідери країн-союзників — президент США Франклін Делано Рузвельт, прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль і радянський диктатор Йосип Сталін — зібралися в Криму, щоб визначити майбутній повоєнний устрій світу.
Це була не перша зустріч “Великої трійки”. Ще в 1943 році в Тегерані вони домовилися про відкриття Другого фронту в Європі. Однак на початок 1945 року ситуація змінилася: війна в Європі наближалася до завершення, Червона армія вже увійшла на територію Німеччини, а війська союзників контролювали більшу частину Західної Європи. Перед світовими лідерами постали питання: що робити з переможеною Німеччиною, як будувати нову систему міжнародної безпеки і як розподілити сфери впливу в Європі та світі.
3 лютого 1945 року в аеропорту Саки один за одним приземлилися літаки президента Рузвельта і прем’єр-міністра Черчилля. Втомлених перельотом гостей радянська сторона зустріла в спеціально підготовлених шатрах, після чого вони вирушили до Лівадії.
“Коли ми перетнули гори й спустилися до Чорного моря, ми раптом відчули тепло, яскраве сонячне світло. Клімат тут дуже м’який”, — писав Черчилль про свої враження від подорожі до Криму.
Переговори між лідерами тривали з 4 по 11 лютого 1945 року. Кожен з учасників прибув на конференцію зі своїми цілями:
🔹 СРСР прагнув закріпити свій вплив у Центрально-Східній Європі та отримати економічну допомогу для відновлення країни після війни. Контролюючи Східну Європу, саме СРСР мав козирі в своїх руках.
🔹 Велика Британія турбувалася про збереження своїх колоній та післявоєнний устрій Німеччини.
🔹 США домагалися створення Організації Об’єднаних Націй (ООН) і залучення СРСР до війни проти Японії.
Підсумком переговорів стали такі домовленості:
Воєнні дії проти Німеччини. Союзники домовилися про координацію останніх військових операцій з метою якнайшвидшого розгрому нацистської Німеччини.
Післявоєнний статус Німеччини. Країну вирішили поділити на чотири окупаційні зони (американську, британську та радянську, з можливістю виділення окремої для Франції).
Трибунал над нацистами. Домовилися про покарання воєнних злочинців, скасування законів Третього Рейху та заборону націонал-соціалістичної партії.
Вступ СРСР у війну з Японією. Радянський Союз зобов’язався оголосити війну Японії через 2-3 місяці після капітуляції Німеччини.
Створення ООН. Домовленості передбачали, що до організації увійдуть не всі 16 радянських республік, як того хотів Сталін, а лише СРСР, радянські республіки Україна та Білорусь.
“Декларація про звільнену Європу”. Документ гарантував, що всі країни, звільнені від нацистської окупації, отримають можливість самостійно обирати свою форму правління.
Українське питання.
Попри те, що Українське питання не стояло окремим пунктом, воно все ж порушувалося в дискусіях. Саме на Ялтинській конференції були визначені майбутні західні кордони України, які суттєво змінилися порівняно з довоєнними.
Сталін використовував етнічні аргументи, обґрунтовуючи свої територіальні вимоги. Проте це не заважало йому здійснювати насильницькі депортації населення. Лише за кілька місяців до конференції з Криму були примусово виселені всі кримські татари, яких радянська влада звинуватила в «зраді».
На перший погляд, Ялтинська конференція створила ілюзію єдності між трьома країнами-союзниками. Однак уже незабаром стало зрозуміло, що Радянський Союз не збирається виконувати частину своїх обіцянок.
Найяскравіший приклад — Польське питання. Сталін пообіцяв включити до уряду Польщі представників “різних антифашистських сил”, тобто представників лондонського емігрантського уряду. Попри формальне виконання цієї умови і формування нового уряду, який очолювали зокрема представники уряду в екзилі, влада поступово сконцентрувалась в руках комуністичних сил. Так само в країнах Східної Європи, звільнених від нацистів, СРСР насаджував комуністичні режими, що призвело до їхнього перетворення на радянські сателіти.
Наслідки Ялтинської та Потсдамської конференцій стали однією з головних передумов Холодної війни — протистояння між СРСР та Західним світом, яке тривало майже п’ятдесят років. Після винайдення ядерної зброї це суперництво лише загострилося.
Сьогодні Ялтинська конференція сприймається як символ розподілу світу на сфери впливу. Вона показала, що домовленості із СРСР часто мали декларативний характер і не завжди виконувалися.
Цей історичний урок залишається актуальним і сьогодні, коли Росія знову намагається нав’язати свою волю сусіднім державам, використовуючи мову ультиматумів та сили. Так само як 80 років тому, Україна продовжує боротьбу за право самостійно визначати своє майбутнє.