454 роки тому війська Кримського ханства спалили столицю Московського царства — Москву. Це сталося під час Московсько-кримської війни, в якій цар Іван IV Грозний протистояв Кримському ханству, що діяло в союзі з Османською імперією.
Ще у 1473 році московський князь Іван III присягнув на Біблії роду Ґераїв і відмовився сплачувати данину Великій Орді. Відтоді Московія розпочала експансію на Схід і Захід, приєднуючи сусідні князівства й розпалюючи одну війну за іншою. Московські князі називали себе “молодшими братами” кримських ханів, отримуючи їхню підтримку та захист.
За правління Івана IV Грозного, після захоплення Казані та Астрахані, Москва зважилася протистояти й Кримському ханству. У 1556 році московське військо вторглося в Крим і знищило кілька поселень на заході та сході півострова. Іван IV мав намір розпочати масштабну війну з татарами, щоб остаточно звільнитися від виплати данини, однак самодержавство загрузло в політиці “опричнини”.
У 1561 році Московія отримала так звану “фальшиву грамоту” від Константинопольського патріарха, в якій Івана IV називали спадкоємцем Візантії. Це значно погіршило відносини між Москвою і Кримом.
Навесні 1571 року кримський хан Девлет Ґерай зібрав велику армію з кримських татар, османів, яничар, ногайських орд і черкесів. Хан вирушив карати московського васала за непокору. Початково наступ на Москву не планувався, адже раніше кримським силам не вдавалося просунутись глибоко в московські землі через сильний опір.
Втім, дізнавшись про слабкий гарнізон столиці, Девлет здійснив несподіваний маневр: обійшов численне царське військо на річці Ока з заходу та вирушив прямо на Москву.
2 червня (23 травня за старим стилем) хан підійшов до столиці. Її оборону очолив воєначальник Іван Бєльський, якому вдалося затримати наступ. Проте основні московські сили були розосереджені й не встигли підійти до міста. Цар Іван IV втік до Ростова, залишивши столицю напризволяще.
3 червня відбулася запекла битва. Кримські війська прорвали оборону, і бій перейшов на міські вулиці. Сам Бєльський був поранений, а згодом спалахнула пожежа, яка через сильний вітер переросла у справжню вогняну бурю.
Полум’я охопило і Кремль. За свідченням літописців, “Москва згоріла вся”, не залишилось жодної дерев’яної будівлі. Через дим і вогонь загинули тисячі людей з обох сторін, у тому числі командувач московського війська Іван Бєльський.
Точна кількість жертв невідома, але за словами папського посланця Антоніо Поссевіно, в 1580 році в Москві залишалося не більше 30 тисяч мешканців, хоча у 1520 році населення сягало 100 тисяч. Московські джерела не наводили даних про втрати. Багато жителів загинули або були захоплені в полон. Столиця була повністю розграбована й знищена.
Після спустошення навколишніх земель кримське військо відступило в степ і вирушило назад до Криму.
У результаті перемовин, що відбулися після походу, Іван IV знову присягнув на вірність кримському ханові, відновив виплату данини й передав Астрахань. Також він тимчасово відмовився від царського титулу та претензій на спадщину Візантії. Втім, Казань Іван не збирався повертати, як і не визнавав остаточну поразку, що згодом призвело до нових воєн.