Сьогодні, 25 жотвня 41-й день народження кримськотатарського політв’язня, активіста Амета Сулеймана пройде не серед родини та друзів, а в холодній камері “владимирського централу”.

Амет Рефатович Сулейманов народився 25 жовтня 1984 року в узбецькому Ургуї  Самаркандської області, а повернутись до Криму він з родиною зміг вже в 1991 році. У селі Холмівка Бахчисарайського району він виріс, пішов до школи, яку закінчив 1999 році. Після школи Амет вступив до медресе в Сімферополі — саме звідти його запросили продовжити навчання в Туреччині. Та через проблеми із серцем, які давалися взнаки ще з юності, батьки змушені були відмовитися від цієї можливості. У 2001 році почав навчання у будівельному ліцеї Бахчисарая, де навчався на столяра.

До 2004 року Амет працював за фахом, а згодом став менеджером у магазині телефонного зв’язку — займався продажем гаджетів, канцтоварів і складав технічні документи. У 2005 році він одружився з Лілею, з якою виховав четверо дітей. Наймолодший син народився рівно через три тижні після того, як у їхньому будинку окупаційні силовики провели незаконний обшук.

Ще у 2007 році лікарі діагностували в Амета серцеву недостатність і потребу у заміні клапана. Він проходив лікування у Києві та Сімферополі, мав інвалідність III групи. Проте війна і окупація зруйнували його плани на операцію та стабільне лікування.

Його громадська діяльність розпочалася з участі у руху “Кримська солідарність” — Амет став одним із активістів, які документували репресії та незаконні “суди” проти кримських татар. Він фіксував обшуки, затримання, суди над співгромадянами, намагаючись донести правду до світу. У жовтні 2017 року його затримали за відеозйомку дій окупантів біля дому Сейрана Салієва та оштрафували на 15 тисяч рублів. 22 жовтня 2019 року чоловіка знову затримали — цього разу на так званому “Керченському мосту”, коли він повертався із “суду” у росії.

Вже 11 березня 2020 року фсб рф провела черговий обшук у його домі, після чого Амета заарештували, звинувативши у нібито “участі в терористичній організації”, тоді його відправили під домашній арешт.

Попри інвалідність, у 2021 році окупанти засудили Амета до 12 років колонії суворого режиму, а у квітні 2023 року його етапували до в’язниці “владимирський централ”.

Попри тяжкий діагноз — артеріальну та мітральну недостатність серця, що офіційно входить до переліку хвороб, за яких навіть за російським законодавством ув’язнення неприпустиме, Амета продовжують тримати за ґратами. Ще у 2019 році лікарі готували його до операції, але замість лікування він роками страждає від болю, задишки й гіпертонічних кризів. У 2024 році його стан різко погіршився, але звернення родини та адвокатів залишаються без відповіді.

25 жовтня — не просто дата. Це день, коли ми згадуємо, що за ґратами в російських тюрмах залишаються люди, які заплатили свободою за правду. Амет Сулейманов та десятки інших політв’язнів просто зараз страждають через несправедливість і цілеспрямовані дії окупантів, їхні голоси прагнуть бути почутими.

Підтримайте тих, хто й далі тримається в неволі: пишіть листи, поширюйте їхні історії, говоріть про них уголос. Кожен із них — не лише окрема доля, а частина боротьби цілого народу за гідність, свободу та право залишатися людиною.