16 березня 2014 року на території Автономної Республіки Крим під тотальним контролем збройних сил РФ відбувся незаконний референдум, фальшовані результати якого стали формальним виправданням для порушення суверенітету, територіальної цілісності України, анексії частини української території.
В Європі, після другої світової війни – це перший випадок, коли одна держава у насильницький спосіб розширила свою територію за рахунок іншої. Звісно, ані лідери європейських країн, ані США не збираються повертатися у минуле, у трагічні 30-ті – 40-ві рр. ХХ століття та заохочувати російську експансію в сучасному європейському просторі. Міжнародне співтовариство не визнає результати цього голосування, а дії РФ однозначно кваліфікуються як анексія. Не потрібно бути ясновидцем, щоб спрогнозувати усталеність та незмінність європейської позиції щодо Криму, як невід’ємної частини території України на довгострокову перспективу і продовження політики санкцій щодо Росії.
За рік окупації Крим вже перетворився на сіру зону суспільно-політичної та соціально-економічної нестабільності, яка випадає з міжнародного правового поля – і це найголовніший політичний наслідок анексії. Серед іноземних партнерів доволі сумнівне та боязке бажання щодо подальшого співробітництва з самопроголошеною владою Криму виявило лише Зімбабве. Зазначене є яскравим індикатором реального ставлення міжнародної спільноти до російської анексії кримського півострову.
Які переваги здобули кримчани за минулий рік окупації? Чи отримали вони золотий дощ інвестицій? Чи дійсно удосконалили стандарти життя? Чи покращили рівень заробітних плат та пенсійного забезпечення? Чи сформували передумови для проведення нового успішного курортного сезону? Чи не існує у них проблем з визнанням документів починаючи від паспортів та свідоцтв про народження, які іноді не відповідають навіть російським стандартам? Чи отримали вони очікувану «свободу слова»? Чи спостерігаються позитивні зрушення у транспортній інфраструктурі, забезпеченні свободи пересування та виїздів за кордон? Чим викликані бажання величезної кількості кримчан отримати сьогодні українські внутрішні та закордонні паспорти у відділах управління Державної міграційної служби в Херсонській області? – чи не тим, що люди реально голосують ногами та обирають можливості для легітимного майбутнього, для майбутнього у складі України. І чому таки не відбувається процес входження окупованого Криму в російське нормативне поле? Чому не припиняються переслідування активістів Меджлісу? Хто є режисером – сценаристом цих етнокультурних та суспільно-політичних жахів? Чи вони є породженням загального хаосу?
Ці та інші питання сьогодні висять «дамоклевим мечем» над громадянами України, мешканцями тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, які наразі перебувають у ролі заручників самопроголошеної влади півострову. Навіть той, хто рік тому піддавшись емоціям та пропагандистським трюкам пішов на референдум, сьогодні цього вже ніколи не зробить. За рік анексії кримчани не стали жити краще, а жодного позитиву у майбутньому за умови збереження сучасної ситуації не передбачається.
Кому і навіщо потрібно моделювання такої жахливої, деструктивної політичної реальності, яка не може бути пояснена ніякими міркуваннями про «турботу» за долю населення Криму?
Причиною поширення зазначених тенденцій в українському суспільно-політичному просторі є викривлене розуміння російським істеблішментом власних геополітичних та безпекових інтересів у регіоні. У цьому контексті стратегія щодо створення на південно-західній причорноморській периферії РФ, на російсько-українському, російсько-грузинському прикордонні, в Криму осередків військово-політичної нестабільності, сепаратистських анклавів, невизнаних квазідержавних утворень виглядає хибною, небезпечною і для самої багатонаціональної Росії. Чи варто російській стороні гратися з сірниками сепаратизму у власному федеративному стозі сіна? Адже воно може легко спалахнути через існуючі суперечності та тління вогників обмеженого суверенітету федеративних суб’єктів РФ.
Джин сепаратизму та загарбницької політики може легко вийти з під контролю та обрушитися проти своїх нещодавніх тимчасових номінальних господарів. Генерування геополітичної та військової нестабільності пробуджує хаос, який в результаті може поглинути і РФ. А уявлення про те, що сепаратистські анклави – сателіти сприятимуть безпеці країни, роблячи сусідів Росії слабкішими є ілюзорним. Навпаки, саме вони підривають безпеку РФ, сприяють її міжнародній ізоляції, негативно впливають на рівень життя росіян, яким надалі все трудніше буде пояснювати: Чому внаслідок анексії Криму у них так дорожчає життя? І хто несе за все це особисту відповідальність? Чи то такий собі план, і керівництво РФ цілеспрямовано готує у себе вдома протестний електорат для започаткування акцій протесту всередині країни та повалення політичного режиму?
Минув рік з часу анексії кримського півострову. Україна буде послідовно відстоювати права та свободи громадян на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим. Час та Європейський суспільно-політичний простір працюватимуть у контексті українських інтересів.
Актуальним завданнями української влади на сучасному етапі є розробка стратегії реінтеграції кримського півострову до складу України.
Необхідно посилити координацію та взаємодію між центральними та місцевими органами влади щодо забезпечення соціально-економічних, інформаційних та культурних потреб внутрішньо переміщених осіб, кримчан, які виїхали з окупованого півострову на материкову Україну та потрапили в складні життєві обставини. Для цього державі слід активізувати роботу з підтримки працівників соціальної сфери. Необхідно посилювати взаємодію між державою, громадськими організаціями, експертними установами, Меджлісом кримськотатарського народу.
Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим продовжуватиме відстоювати права та свободи кримчан на всіх рівнях. Здійснюється всебічний розгляд звернень із послідуючим сприянням у вирішенні нагальних проблем, надання консультативної юридичної допомоги тощо. Географічна близькість до Криму дає можливість своєчасно надавати допомогу нашим співвітчизникам, які перебувають на тимчасово окупованій території.
Службами Представництва здійснюється безперервний моніторинг соціально-економічної та суспільно-політичної ситуації, а також дотримання окупаційною владою прав людини в Автономній Республіці Крим, відстеження динаміки суспільно-політичних настроїв та психологічного клімату населення півострову тощо. Питання відновлення суверенітету розробки ефективної стратегії реінтеграції Криму залишатиметься пріоритетом державної політики.
Ми живемо у бурхливому, непередбачуваному світі зі складною системою політичних відносин, алгоритми якої іноді передрікають найсміливіші прогнози експертів. Все може відбутися раптово і у найближчій політичній перспективі.
Крим повернеться до складу України, адже «Крим – це Україна»!