Березень 2014 року став періодом безпрецедентного спротиву кримчан проти російської окупації. Попри присутність озброєних російських військових, жителі півострова не здалися, демонструючи свою відданість Україні та незгоду з окупацією.
Події 26 лютого 2014 року стали доказом того, що мешканці Криму готові чинити опір окупації та відстоювати територіальну цілісність України. Масовий мітинг біля будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим, організований Меджлісом кримськотатарського народу, показав рішучість людей захистити свій дім від російської агресії. Однак вже наступного дня, 27 лютого, російські спецпризначенці захопили адміністративні будівлі в Сімферополі, що стало початком відкритої фази окупації та початку війни. Попри це, спротив не припинився – кримчани продовжували боротися за свої права, протистоячи репресіям, залякуванням і політичним переслідуванням.
3 березня 2014 року кримськотатарський активіст Решат Аметов вийшов на протест у центрі Сімферополя, протестуючи проти російської окупації. Його мирний спротив став символом непокори, проте окупанти вже впродовж менш ніж години викрали його просто з площі. 15 березня його тіло знайшли зі слідами жорстоких тортур. Його вчинок увійшов в історію як перший відкритий протест проти окупації Криму, а в 2017 році йому посмертно присвоєно звання Героя України.
8 березня, у Міжнародний день боротьби за права жінок, тисячі жінок по всьому Кримському півострову вийшли на вулиці, висловлюючи свій протест проти окупації. Акція “Жінки Криму за мир” стала однією з наймасштабніших у березні, участь у ній взяли понад 15 тисяч осіб. Жінки несли українські прапори, квіти та плакати з гаслами “Крим — це Україна!”, “Ми за мир!”, “Ні війні!”, вимагали припинити окупацію та вивести російські війська. Учасниці акції зазначали, що вони вийшли на вулиці, щоб захистити свої права, права своїх дітей та майбутнє України.
Наступного дня, 9 березня, у 200-ту річницю з дня народження Тараса Шевченка, по всьому Криму відбулися мітинги на підтримку єдності України. Особливо масовими були акції в Сімферополі та Севастополі. Учасники акцій читали вірші Шевченка, співали українські пісні, підіймали національні прапори та скандували патріотичні гасла та зазначали, що вони вийшли на вулиці, щоб показати, що Крим — це Україна, і що вони незгодні з російською окупацією.
Масові акції протесту 9 березня 2014 року показали, що жодні псевдореферендуми та залякування силою не переважать сили українського спротиву. Про це в один голос заявили сотні людей у Севастополі та близько тисячі — у Сімферополі.
Цього ж дня, 9 березня, на мітингу в Севастополі російські окупанти затримали активіста Революції Гідності Миколу Шиптура. Але попри це, протягом всього березня у багатьох містах і селах Криму люди збиралися на мітинги на підтримку територіальної цілісності України, шикувалися в “живі ланцюги”.
Попри репресії, кримчани продовжували чинити спротив, але згодом, через посилення тиску та залякування окупантів, масові протести припинилися. Однак, спротив не згас, а перейшов у підпільну форму.
Ці події є важливим нагадуванням про мужність і незламність наших громадян у боротьбі проти окупації. Березень 2014 року став символом того, що наші люди не здалися і продовжують боротися за свою свободу, наближаючи неминучу деокупацію півострова.
Спротив триває вже 11 років — і не припиняється навіть зараз, всупереч репресіям окупантів. День народження Тараса Шевченка став символом цього спротиву, адже його слова і сьогодні є пророчими і надихають до боротьби за свободу і незалежність.
Маємо триматися один за одного та підтримувати тих, хто перебуває в окупації, адже наші люди продовжують чинити опір. Вони несуть квіти до памʼятників Тарасу Шевченку та інших українських поетів, демонструючи свою відвагу та вірність Україні. Їхні дії є символом єднання і підтримки України та наближають нашу перемогу.