З Німеччини вже лунають заклики, що ми, українці, маємо піти на територіальні поступки Росії, адже після 1945 року Німеччина теж поступилася територіями. Імовірно, взимку такі заклики будуть ще гучнішими. Але порівняння України з Німеччиною — це історично та політично помилкова теза.
Зараз Німеччина постачає Україні зброю, а канцлер Олаф Шольц виступає за те, щоб Україна стала кандидаткою на членство в ЄС. 23 серпня пан Шольц відвідав онлайн-саміт Кримської платформи. Ми також очікуємо високого представництва Німеччини на парламентському саміті Кримської платформи, який відбудеться в Загребі наприкінці жовтня.
Безпрецедентною є й підтримка України в німецькому суспільстві. Таку допомогу було б неможливо уявити два роки тому, коли німецькі політики казали, що Україна порушує «гармонію» між Німеччиною та Росією. Слід також згадати вислів німецького віцеадмірала, який, незадовго до нападу Росії на Україну, сказав: «Кримський півострів пішов, він не повернеться».
Однак, через наближення зими й енергетичної кризи в Німеччині, підтримка може скоро припинитися. Це погана новина для нас, українців, зокрема для українців у тимчасово окупованому Криму. Вимоги до України піти на компроміс у майбутньому можуть стати голоснішими. Для нас, коли говорять про компроміси, то передусім мають на увазі поступки саме щодо окупованого Криму, навіть якщо це не звучить прямо.
Німеччина підтримала всі резолюції Генеральної Асамблеї ООН щодо окупації Криму. Але чи ця позиція протидії агресору отримала свій практичний вимір?
Нещодавно прозвучало порівняння контексту українського Криму з німецькою історією: після Другої світової війни Німеччина сама відмовилася від територій на користь Польщі та повністю визнала це в 1990 році. Тому й Україні варто думати про територіальні поступки. Не знаю, наскільки такі порівняння популярні в Німеччині, але я хотіла би навести кілька прикладів, які показують, чому вони помилкові.
Крим — святе місце для володимира путіна та російської імперської традиції. росія намагалася захопити Крим з 1990-х років. Ці імперські амбіції знайшли підтримку як серед ліберальних політиків, таких як Анатолій Собчак, так і серед ультраконсерваторів, таких як Володимир Жириновський.
Існує більше, ніж одна причина
Поступки Росії не приведуть до миру, а навпаки. Я не повторюватиму тут аргумент про те, що поступки агресору збільшують його апетити, бо цей аргумент надто очевидний. Є й інші причини, чому Україна не може піти на компроміс на свої території і чому Захід, зокрема Німеччина, теж не повинен цього дозволити.
Поки найбільше місто окупованого Криму Севастополь мілітаризують як «місто російських моряків», російські окупанти намагаються знищити корінний кримськотатарський народ та його історію. Кримських татар переслідують за політичними мотивами, ув’язнюють і де-факто депортують до росії чи безпідставно засуджують до тривалих термінів ув’язнення. На окупованій росією Херсонщині зараз також відбуваються переслідування кримських татар.
Крім того, киримли стоять на заваді «імперської слави» росії. Бо вони, як і українці, є свідками та жертвами великих злочинів цієї імперії. Тому вони мають бути викреслені з уяви москви. В окупованому Криму також систематично знищується українська ідентичність, зокрема мова, школи та церкви. Важливо усвідомлювати, що Крим – це не просто територія, це люди, а точніше, громадяни України.
Російське вторгнення почалося не 24 лютого цього року, а в 2014 році з окупації Криму. Після 24 лютого півострів перетворився на плацдарм російського наступу на материкову Україну. Раніше неодноразово лунали заяви, що росія будує військову інфраструктуру в Криму. Таким чином нібито цивільні об’єкти на півострові перетворилися на військові, а через так званий “кримський міст” до окупованого Криму заходять танки та зброя, які вбивають сьогодні громадян України.
Деякі чинять опір
Крим також використовується як центр нелегальної торгівлі українцями, заручниками та військовополоненими, а також як сіра зона для доставки краденого українського зерна до Середземного моря. Це драматична й огидна роль, яку окупований Крим не обирав, але яка прийшла до нього разом з акторським складом.
І хоча люди вже понад вісім років живуть під російською окупацією, дехто чинить дедалі більший опір. Мова йде про десятки локальних антивоєнних акцій. Україна не може дозволити собі залишити цих людей і віддати їх росії, як кріпаків.
Це слід мати на увазі, коли Україні радять піти на компроміс і віддати окупований Крим.
Політика України щодо Криму та корінних народів, які там проживають, звичайно, не завжди була бездоганною. Але за останні роки Україна зробила важливі кроки для захисту цих людей. У 2021 році, наприклад, був ухвалений закон, який ставить під особливий захист кримських татар, караїмів і кримчаків та покликаний сприяти культурному розвитку корінних народів.
Також є й інші нормативні акти, які захищають кримськотатарську мову чи покликані підтримати політв’язнів та їхні родини. Важлива також і Кримська платформа. Цьогорічний саміт зібрав представників 60 країн світу та міжнародних інституцій. Самі ж кримські татари історично підтримували Україну, і зазначені вище кроки посилюють їхню довіру до цієї країни. З цих причин вони воюють у лавах українських збройних сил і працюють в органах державної влади України.
З цього розуміння виростає українське бачення миру, яке, на нашу думку, має розділяти світова спільнота. Перш за все, йдеться про відновлення територіальної цілісності України в кордонах 1991 року. Але справжньої перемоги ми досягнемо лише тоді, коли росія перетвориться на неагресивну державу.
Авторка: Постійна Представниця Президента України в Автономній Республіці Крим Таміла Ташева